Хочу еще - GUF

Одного не могу понять: почему я раньше тебя не нашел.

Надо было столько всего потерять, чтоб в конечном итоге нам с тобой стало

хорошо.

Нужно было провести десять лет в плену, чтобы почувствовать вкус свободы.

Я устал бороться, понимал, что иду ко дну;

но кто-то бросил спасательный круг

на воду.

Да, я лодырь!

Я эгоист, зависимый, я трус, я врун.

Я был таким последние лет 30 — и был уверен, что именно таким и умру.

Я был настолько упрямый, что никто даже не пытался меня поменять.

Сам себе вырыл глубокую яму, и закапывал себя глубже, день ото дня.

Я ждал, не знаю точно, чего — наверно, какой-то поддержки…

Я истратил 90 процентов из 100, но никогда не терял надежду.

Где-то в глубине души, я рассчитывал на помощь от некой высшей силы!

Видимо, там меня услышали, но я не думал, что помощь будет такой красивой.

Играла музыка, трек был грустный.

Я глаза опускал, дым был вкусный.

По-тихой вникал, что быть хочу с ней.

В моей руке — ее рука, под колесами — Кузня.

Если честно, я не знаю, как все произошло.

Наверно, это и есть то самое «хорошо».

Что дальше — неизвестно, но знаю,

Что хочу еще!

Хочу еще!

Первый раз в своей жизни я понимаю, что ей доволен.

Готов к любым её капризам, но в то же время абсолютно спокоен.

Мы кучу времени потеряли, и прекрасно понимаем это оба.

Но зачем разбирать все на детали?

Я благодарен судьбе за каждый опыт.

Спасибо!

Пожалуй, больше сказать тут нечего.

Тому, кто все это разрулил — летит плотная от пацыка из Замоскворечья.

Спасибо за то, что послал мне такого родного и близкого человека.

Я не оставлю камня на камне.

Попробуй, хоть кто-то, отнять у меня все это!

Я, как танк, как бронепоезд, я как истребитель!

Есть талант, меня не мучает совесть, и я предугадываю ход событий.

Я смотрю на мир такими глазами, как будто бы раньше ничего не видел.

Да, я был немного занят.

Я работал в режиме «Саморазрушитель».

Играла музыка, трек был грустный.

Я глаза опускал, дым был вкусный.

По-тихой вникал, что быть хочу с ней.

В моей руке — ее рука, под колесами — Кузня.

Если честно, я не знаю, как все произошло.

Наверно, это и есть то самое «хорошо».

Что дальше — неизвестно, но знаю,

Что хочу еще!

Хочу еще!

Просто будь со мной рядом!

Просто будь со мной рядом, и все!

Я сделаю все, как надо — и нам снова с тобой повезет!

Я хочу тебя радовать!

Хочу видеть тебя веселой!

Ведь я — Леша Долматов, а не какой-то там левый Васёк!

Играла музыка, трек был грустный.

Я глаза опускал, дым был вкусный.

По-тихой вникал, что быть хочу с ней.

В моей руке — ее рука, под колесами — Кузня.

Если честно, я не знаю, как все произошло.

Наверно, это и есть то самое «Хорошо».

Что дальше — неизвестно, но знаю,

Что хочу еще!

Хочу еще!

Одного не можу зрозуміти: чому я раніше за тебе не знайшов.

Треба було стільки втратити, щоб зрештою нам з тобою стало

добре.

Потрібно було провести десять років у полоні, щоб відчути смак волі.

Я втомився боротися, розумів, що йду до дна;

але хтось покинув рятувальне коло

на воду.

Так, я ледар!

Я егоїст, залежний, я боягуз, я брехун.

Я був таким останні років 30 і був упевнений, що саме таким і помру.

Я був настільки впертим, що ніхто навіть не намагався мене змінити.

Сам собі вирив глибоку яму, і закопував себе глибше, з кожним днем.

Я чекав, не знаю точно, чого, мабуть, якоїсь підтримки...

Я витратив 90 відсотків зі 100, але ніколи не втрачав надію.

Десь у глибині душі я розраховував на допомогу від якоїсь найвищої сили!

Мабуть, там мене почули, але я не думав, що допомога буде такою гарною.

Грала музика, трек був сумний.

Я опускав очі, дим був смачний.

По-тихому вникав, що хочу з нею.

У моїй руці її рука, під колесами Кузня.

Якщо чесно, я не знаю, як усе сталося.

Напевно, це і є те «добре».

Що далі – невідомо, але знаю,

Що ще хочу!

Хочу ще!

Перший раз у своєму житті я розумію, що задоволений.

Готовий до будь-яких її капризів, але водночас абсолютно спокійний.

Ми купу часу втратили, і чудово розуміємо це обоє.

Але навіщо розбирати все на деталі?

Я вдячний долі за кожний досвід.

Спасибі!

Мабуть, більше тут сказати нічого.

Тому, хто все це розрулив — летить цупка від пацика із Замоскворіччя.

Дякую за те, що послав мені таку рідну і близьку людину.

Я не залишу каменю на камені.

Спробуй, хоч хтось, відібрати в мене все це!

Я як танк, як бронепоїзд, я як винищувач!

Є талант, мене не мучить совість, і я передбачаю перебіг подій.

Я дивлюся на світ такими очима, ніби раніше нічого не бачив.

Так, я був трохи зайнятий.

Я працював у режимі «Саморуйнівник».

Грала музика, трек був сумний.

Я опускав очі, дим був смачний.

По-тихому вникав, що хочу з нею.

У моїй руці її рука, під колесами Кузня.

Якщо чесно, я не знаю, як усе сталося.

Напевно, це і є те «добре».

Що далі – невідомо, але знаю,

Що ще хочу!

Хочу ще!

Просто будь зі мною поряд!

Просто будь зі мною поряд, і все!

Я зроблю все як треба — і нам знову з тобою пощастить!

Я хочу тебе радувати!

Хочу бачити тебе веселою!

Я ж — Льоша Долматов, а не якийсь там лівий Васек!

Грала музика, трек був сумний.

Я опускав очі, дим був смачний.

По-тихому вникав, що хочу з нею.

У моїй руці її рука, під колесами Кузня.

Якщо чесно, я не знаю, як усе сталося.

Напевно, це і є «Добре».

Що далі – невідомо, але знаю,

Що ще хочу!

Хочу ще!