Для неё - GUF

Всё, как мы любим, это просто мысли в слух.

Когда потухнет свет на кухне, там останется Guf.

Плюс ещё скоро появится свет из окна

И всё должно быть нормально, пока за окном Она.

Каждая лягушка хвалит своё болото,

А я всё также посвящаю строки этому городу,

Я знаю, может звучит как бред для кого-то.

Пусть будет так, но все приходит с опытом.

Пока в облаках летают такси-вертолёты,

Ленинский опять перекрывают из-за прилёта кого-то,

В Союз-печати продолжают продаваться блокноты,

Пристально палят за нами эти семь высоток.

Пока все три кольца страдают от пробок,

А под землей туда-сюда носятся суетливые толпы,

Я ничего не прошу, просто хочу, чтобы

Оставили немного места для моего хип-хопа.

Заняты все места на парковке в Европейском,

В полном вагоне метро может не оказаться местных.

Офисы, лампы дневного света и не висят занавески,

Нашествие приезжих похоже на стихийное бедствие.

Сто пудов, такой трек должен быть грустным,

Так что мир всем местным, Guf, ZM, Кузня,

Да это и не песня даже, а скорее письмо,

Не для ушей ваших, а лично для Неё.

Мне изначально есть чем гордиться,

Ведь мне довелось родиться в самом центре столицы

И пока моё сердце будет биться,

Я буду гордиться местом, где было суждено родиться.

Я обожаю Россию, очень люблю людей,

Независимо, провинциалов или москвичей,

Ну во-первых бывают разные провинциалы,

А во-вторых мне кажется, что Она слегка устала.

Поймите, я - москвич, москвич до мозга костей,

Гораздо больше, чем большинство из москвичей.

Кто не в теме — народ, простите,

Я - один из оставшихся в живых коренных жителей.

Для меня это важно, действительно,

Я вижу, как город умирает от жажды, зато сыты строители,

Больше новых многоэтажек на репите,

Она не запалит даже, вы сами все прекрасно видите.

Я, например, больше Лужкова переживаю,

За то, чтобы в центре продолжали ходить трамваи.

И если кто-то утверждает, что любит Москву больше чем я, то он мой клон

Я не знаю, поймет ли меня народ,

Но если вся страна переедет жить в ваш город,

Я думаю вряд ли вас это пропрёт,

А причина бесконечных пробок — далеко не светофоры

Мне изначально есть чем гордиться,

Ведь мне довелось родиться в самом центре столицы,

И пока мое сердце будет биться,

Я буду гордиться местом, где было суждено родиться.

Я обожаю Россию, очень люблю людей,

Независимо, провинциалов или москвичей,

Ну во-первых бывают разные провинциалы,

А во-вторых мне кажется, что Она слегка устала.

Всё, как мы любим, это просто мысли в слух.

Когда потухнет свет на кухне, там останется Guf.

Плюс ещё скоро появится свет из окна

И всё должно быть нормально, пока за окном Она.

Все, як ми любимо, це просто думки у слух.

Коли погасне світло на кухні, там залишиться Guf.

Плюс ще незабаром з'явиться світло з вікна

І все має бути нормально, поки за вікном Вона.

Кожна жаба хвалить своє болото,

А я все також присвячую рядки цьому місту,

Я знаю, може звучить як марення для когось.

Нехай буде так, але все приходить із досвідом.

Поки в хмарах літають таксі-вертольоти,

Ленінський знову перекривають через приліт когось,

У Союз-друку продовжують продаватися блокноти,

Уважно палять за нами ці сім висоток.

Поки всі три кільця страждають від пробок,

А під землею туди-сюди гасають метушливі натовпи,

Я нічого не прошу, просто хочу, щоб

Залишили трохи місця для мого хіп-хопу.

Зайнято всі місця на парковці в Європейському,

У повному вагоні метро може не бути місцевих.

Офіси, лампи денного світла і не висять фіранки,

Нашестя приїжджих схоже на стихійне лихо.

Сто пудів, такий трек має бути сумним,

Так що світ всім місцевим, Guf, ZM, Кузня,

Та це й не пісня навіть, а скоріше лист,

Не для ваших вух, а особисто для Неї.

Мені спочатку є чим пишатися,

Адже мені довелося народитись у самому центрі столиці

І поки моє серце битиметься,

Я пишатимусь місцем, де судилося народитися.

Я люблю Росію, дуже люблю людей,

Незалежно, провінціалів чи москвичів,

Ну по-перше бувають різні провінціали,

А по-друге, мені здається, що Вона злегка втомилася.

Зрозумійте, я – москвич, москвич до мозку кісток,

Набагато більше, ніж більшість москвичів.

Хто не в темі - народ, вибачте,

Я - один з корінних жителів, що залишилися в живих.

Для мене це важливо дійсно.

Я бачу, як місто помирає від спраги, зате ситі будівельники,

Більше нових багатоповерхівок на репіті,

Вона не запалить навіть, ви самі все чудово бачите.

Я, наприклад, більше переживаю Лужкова,

За те, щоб у центрі продовжували ходити трамваї.

І якщо хтось стверджує, що любить Москву більше, ніж я, то він мій клон

Я не знаю, чи зрозуміє мене народ,

Але якщо вся країна переїде жити у ваше місто,

Я думаю навряд чи вас це пропре,

А причина нескінченних пробок далеко не світлофори.

Мені спочатку є чим пишатися,

Адже мені довелося народитись у самому центрі столиці,

І поки моє серце битиметься,

Я пишатимусь місцем, де судилося народитися.

Я люблю Росію, дуже люблю людей,

Незалежно, провінціалів чи москвичів,

Ну по-перше бувають різні провінціали,

А по-друге, мені здається, що Вона злегка втомилася.

Все, як ми любимо, це просто думки у слух.

Коли погасне світло на кухні, там залишиться Guf.

Плюс ще незабаром з'явиться світло з вікна

І все має бути нормально, поки за вікном Вона.