Skittles (скит) - GUF, Бу

— Наркоголик!

Ну, ты вообще знаешь, как я отношусь ко всему.

Я тя вылечу!

От всех болезней…

— А курить можно?

— Нет!

— Почему?

— Ну, только попозже можно.

Ну, то есть, поменьше и позже не курить

— Так?

— Да!

— А что?!

— Ну, ты же будешь лечиться?

Как я говорила всегда… Нет!

Я не буду!

Нет!

Это позор!

— Почему позор?

— Потому, что «первая причина — это я, а вторая — вся моя семья…», ну,

короче… Мне звонят!

— Кто?

— По делу!

Твои друзья-наркоманы

— Тут бабушка сидит…

— Ну, это ж бабушка знает сама прекрасно всё

— Что у меня друзья — наркоманы?!

— Все!

— Ба, слышишь, чё она говорит?

— А бабушка мне сама рассказала

— Что?

— Про всех, как только я пришла к тебе домой, сказала — кто, что… Ну, вот,

когда ты вырастешь…

— Когда?

— Ну, я надеюсь, скоро!

Ты поймёшь…

— Что?

— Ценность…

— Чего?

— Ценность… мира, жизни, человечества…

— Ты поняла уже?

— Я?

Да, с тобой

— Нормально?

— Научил меня многому…

— Чему?

— Ну… Что нужно быть хорошей… Тока сам, тока ты нехороший!

— Для всех?

— Нет!

Вот именно, что не для всех!

А для тебя!

Для всех же я плохая!

— Да

— Знаешь же?

— Ну, я знаю, да

— Догадываешься?

— Догадываюсь

— Для твоих друзей, я ж всё время их ругаю

— Да…

— Да, Кеев… И Марка ругаю, и Кеева ругаю, и всех ругаю…

— А Мико чё не ругаешь?!

— А Мико пока ещё не за что

— Ну, это пока

— Как только, так сразу, Мико!

— А Эдгар?

— Эдгара фиг поругаешь!

Он так в ответку поругает, что аж страшно становится!

— Ну, прощайся!

— Пока

— Просто, нормально скажи!

— Ну, пока!

—Наркоголік!

Ну, ти взагалі знаєш, як я ставлюся до всього.

Я тя вилікую!

Від всіх хвороб...

— А курити можна?

— Ні!

— Чому?

—Ну, тільки пізніше можна.

Ну, то є, поменше і пізніше не курити

— Так?

— Так!

- А що?!

—Ну, ти ж лікуватимешся?

Як я говорила завжди… Ні!

Я не буду!

Ні!

Це ганьба!

- Чому ганьба?

— Тому, що «перша причина — це я, а друга — вся моя сім'я…», ну,

коротше… Мені дзвонять!

— Хто?

- По справі!

Твої друзі-наркомани

— Тут бабуся сидить…

—Ну, це ж бабуся знає сама чудово все

— Що у мене друзі — наркомани?!

- Усе!

— Ба, чуєш, що вона каже?

— А бабуся мені сама розповіла

- Що?

— Про всіх, як тільки я прийшла до тебе додому, сказала хто, що… Ну, ось,

коли ти виростеш…

— Коли?

— Ну, я сподіваюся, скоро!

Ти зрозумієш…

- Що?

— Цінність…

—Чого?

— Цінність… миру, життя, людства…

— Ти вже зрозуміла?

—Я?

Так, з тобою

— Нормально?

— Навчив мене багато чого...

— Чому?

— Ну… Що треба бути гарною… Току сам, струму ти нехороший!

- Для всіх?

— Ні!

Ось саме, що не для всіх!

А для тебе!

Для всіх ж я погана!

— Так

—Знаєш?

—Ну, я знаю, так

— Догадуєшся?

— здогадуюсь

—Для твоїх друзів, яж весь час їх лаю

— Так…

— Так, Кєєв… І Марка лаю, і Кєєва лаю, і всіх лаю…

— А Міко що не лаєш?!

— А Міко поки що не за що

—Ну, це поки що

— Як тільки, так одразу, Міко!

— А Едгар?

— Едгара фіг лаєш!

Він так у відповідь лає, що аж страшно стає!

—Ну, прощайся!

- Доки

— Просто, нормально скажи!

- Ну бувай!