Wieśniacze Życie - Grzegorz Turnau

W groty lesistej otulon ciszę

O kłamny świat nie troszczę się

Gdy chłodem letnim wietrzyk tchnie

Gdy topól liście z lekka kołysze

Z łagodnym szmerem fale się toczą

Brzeg szmaragdową czarą lśni

W pucharkach srebrnych dając mi

Wodę bez zdrady — jasną, przeźroczą

O, ty!

Zgryzoty nie skryte chmurą

Wieśniacze życie

O, ty!

Przetkana cierniem sowicie

Królów purpuro

Przechodzącemu wśród łąk poecie

Kobierca ściele barwną błoń

Zielona Flory hojnej dłoń -

Misternie tkaną w wiosenne kwiecie

Zbłąkany w leśnych ciń wirydarzy

Wsłuchany w dźwięk ptaszęcych pień

Na dworski świat — nikły jak cień -

Patrzę z uśmiechm pogodnym w twarzy

O, ty!

Zgryzoty nie skryte chmurą

Wieśniacze życie

O, ty!

Przetkana cierniem sowicie

Królów purpuro (…)

Тиша оповита лісистими печерами

Мене не хвилює світ брехні

Коли літній вітерець холодний

Коли тополя трохи погойдується

Хвилі з тихим дзюрчанням набігають

Берег сяє смарагдовим склом

У срібних чашах, даючи мені

Вода без зради - прозора, прозора

Ах ти!

Турботи, не приховані хмарою

Селянське життя

Ах ти!

Вкраплені шипами щедро

Пурпурні королі

Поет, що йде по лугах

Килим виготовлений з кольорового сонця

Зелена флора щедрої руки -

Вигадливо вплетений у весняну квітку

Бродячий чоловік у лісі монастиря

Слухання звуку стовбура птаха

У світ суду - тьмяний, як тінь -

Дивлюсь із веселою посмішкою на обличчі

Ах ти!

Турботи, не приховані хмарою

Селянське життя

Ах ти!

Вкраплені шипами щедро

Пурпурні королі (...)