11:11 - Grzegorz Turnau

Znów mija ta godzina

Co mosty przypomina

Prawdziwe jak powietrza stal

Lecz każdej stali twardość -

Nad marnościami marność -

I dni młodości będzie żal

Odwieczne ma ten świat tła

Więc misjonarze światła

Potrzebni nocą są, lecz w dzień -

Jedyny nasz obrońca

Przed dyktaturą słońca —

Niezastąpiony bywa cień

Powiada kaznodzieja

Że w tym jest też nadzieja —

W klepsydrze pył się zmienia w pył

Jest teraz to, co było

Co będzie — już się śniło

Dni, noce — do utraty sił

Dwa filary, dwie przepaście

Jedenasta jedenaście

Siebie sobie wyobraźcie

I uwierzcie Eklezjaście

W dość surowy ton

Znów mija ta godzina

Co mosty przypomina

Prawdziwe jak powietrza stal

Lecz każdej stali twardość -

Nad marnościami marność -

I dni młodości —

I dni młodości będzie żal

Na zegarze mija właśnie

Jedenasta jedenaście

Dwa filary, dwie przepaście

Jedenasta jedenaście

Światła jeszcze mi nie gaście

Та година знову минає

На що схожі мости

Справжній, як повітряна сталь

Але будь-яка сталь, твердість -

Суєта марнославством -

І дні молодості будуть сумні

У Вічного є цей фоновий світ

Тож легкі місіонери

Вони потрібні вночі, а вдень -

Наш єдиний захисник

Перед диктатурою сонця -

Іноді тінь незамінна

Каже проповідник

Що в ньому також є надія -

У пісочному годиннику пил перетворюється на порох

Тепер є те, що було

Що буде - вже мріяв

Дні, ночі - поки не втратиш сили

Два стовпи, дві прірви

Одинадцять одинадцять

Уявіть себе

І вірте Еклезіасту

У досить суворому тоні

Та година знову минає

На що схожі мости

Справжній, як повітряна сталь

Але будь-яка сталь, твердість -

Суєта марнославством -

І дні молодості -

І дні молодості будуть сумні

Це просто минає на годиннику

Одинадцять одинадцять

Два стовпи, дві прірви

Одинадцять одинадцять

Поки що не вимикайте світло