Skad Przychodzimy, Kim Jestesmy, Dokad Idziemy - Grzegorz Turnau

Skąd przychodzimy, kim jesteśmy, dokąd idziemy

Przecież my wiemy, że nie bardzo pasujemy

Do takich pytań i do braku odpowiedzi

Sąsiedzi słońca, ziemi, nieba, wody sąsiedzi

Tak nas zostawił na kształt znaku zapytania

Ten co przyjechał i nie pytał lecz się kłaniał

Tak układamy ręce jak nam kiedyś on ułożył

Który tu z nami w słońcu wiele szczęścia dożył

Tu było wiele spraw, tysiące, taka moc

Że przegadany dzień nie starczy ani noc

A jak zamilczeć w słońcu, do księżyca grać

I robić to po prostu, na co nas nie stać

Nauczył nas ten malarz, który odkrył nam

Jaki nas bawi kształtów, błysków wielki kram

Wypełnić nimi można wiele pustych scen

Gdzie nie ma słów, a wisi tylko barwny len

Wśród pustych krzeseł i portretów białych dam

Uderza w ściany mocne serce nasz tam-tam

Wstawcie go w ramy, w których zimna cisza lśni

Niech go zobaczy tamten, ten i ty i ty

Pozwoli przyjrzeć się jak się zachowujemy

Skąd przychodzimy, kim jesteśmy, dokąd idziemy

Skąd przychodzimy, kim jesteśmy, dokąd idziemy

Skąd przychodzimy, kim jesteśmy, dokąd idziemy

Tu było wiele spraw, tysiące, taka moc

Że przegadany dzień nie starczy ani noc

A jak zamilczeć w słońcu, do księżyca grać

I robić to po prostu na co nas nie stać

Skąd przychodzimy, kim jesteśmy, dokąd idziemy

Skąd przychodzimy, kim jesteśmy, dokąd idziemy…

Звідки ми, хто ми, куди ми йдемо

Зрештою, ми знаємо, що нам не дуже підходить

На такі питання і на відсутність відповідей

Сусіди сонця, землі, неба, сусіди води

Тому він залишив нас як знак питання

Той, що прийшов і не питав, а вклонився

Ми влаштовуємо свої руки так, як він колись для нас влаштував

Хто прожив багато щастя з нами на сонці

Тут було багато речей, тисячі, така сила

Що довгого дня, ні ночі не вистачить

І як мовчати на сонці, грати до місяця

І просто робити те, що ми не можемо собі дозволити

Цей художник, який відкрив нас, навчив нас

Те, що формує нас розважає, чудовий кіоск зі спалахами

Ними можна заповнити багато порожніх сцен

Де немає слів, а висить тільки кольорова білизна

Серед порожніх крісел і портретів білих дам

Наше там-там серце б'ється об стіни

Поставте його в рамку, в якій сяє холодна тиша

Нехай той, цей, і ти, і ти його побачиш

Це дозволить вам побачити, як ми поводимося

Звідки ми, хто ми, куди ми йдемо

Звідки ми, хто ми, куди ми йдемо

Звідки ми, хто ми, куди ми йдемо

Тут було багато речей, тисячі, така сила

Що довгого дня, ні ночі не вистачить

І як мовчати на сонці, грати до місяця

І просто робити те, що ми не можемо собі дозволити

Звідки ми, хто ми, куди ми йдемо

Звідки ми родом, хто ми, куди ми йдемо...