Листья клёна - Группа Сентябрь

Снова осень дворы засыпает,

Небо хмурое смотрится в лужи.

Я сегодня один засыпаю,

Ты сказала, что так тебе лучше.

Вектор грусти направлен на вечность,

Сколько мне суждено, я не знаю,

Только кардиограммой сердечной

Я немного врачей напугаю.

Листья клена ладонь обожгут,

Я на грусть эту осень потрачу.

Одного я понять не могу –

Кто сказал, что мужчины не плачут?

Не плачут…

Мы по рюмке с ребятами вмажем

Мы пропьем эту горькую осень.

Что со мною, в словах не расскажешь,

И ребята поймут и не спросят.

Ты раскаяньем душу не мучай,

Улетай в небо птицею вольной.

Я хочу, чтоб тебе было лучше,

Как бы мне это ни было больно.

Листья клена ладонь обожгут,

Я на грусть эту осень потрачу.

Одного я понять не могу –

Кто сказал, что мужчины не плачут?

Не плачут…

Листья клена ладонь обожгут,

Я на грусть эту осень потрачу.

Одного я понять не могу –

Кто сказал, что мужчины не плачут?

Не плачут…

Знову осінь подвір'я засинає,

Небо похмуре виглядає у калюжі.

Я сьогодні один засинаю,

Ти сказала, що так тобі краще.

Вектор сум спрямований на вічність,

Скільки мені судилося, я не знаю,

Лише кардіограмою серцевою

Я трохи налякаю лікарів.

Листя клена долоню обпалять,

Я на смуток цієї осені витрачу.

Одного я зрозуміти не можу -

Хто сказав, що чоловіки не плачуть?

Не плачуть…

Ми по чарці з хлопцями вмажемо

Ми проп'ємо цю гірку осінь.

Що зі мною, в словах не розкажеш,

І хлопці зрозуміють і не спитають.

Ти покаянням душу не муч,

Відлітай у небо птахом вільним.

Я хочу, щоб тобі було краще,

Хоч як би мені це було боляче.

Листя клена долоню обпалять,

Я на смуток цієї осені витрачу.

Одного я зрозуміти не можу -

Хто сказав, що чоловіки не плачуть?

Не плачуть…

Листя клена долоню обпалять,

Я на смуток цієї осені витрачу.

Одного я зрозуміти не можу -

Хто сказав, що чоловіки не плачуть?

Не плачуть…