Где же ты была - Группа Сентябрь

По ночному городу бродили до рассвета мы,

Музыкой в душе звучал твой смех.

И глаза твои сияли, словно две шальных луны,

Позабыли мы в ту ночь про всех.

Я еще не знал тогда, как эти встречи мне важны,

Не ответил на твое: «Люблю».

И отчаянно в слезах тонули две шальных луны,

Ты ушла, забрав мечту мою.

Где же ты была, ну как же ты могла

В эту ночь исчезнуть раз и навсегда?

Поздно понял я, твоего тепла,

Не смогу забыть уже я никогда.

Все вернуть хочу, номер твой ищу,

Чтобы позвонить, и все тебе сказать,

Что любовь твою не могу терять!

Но в ответ одни гудки слышны опять…

Я один по городу брожу, не замечая всех,

О тебе напомнит лишь луна,

Все готов отдать за миг, когда услышу я твой смех,

А пока на сердце тишина!

Как же так случилось: что имеем мы, то не храним,

И теряем главное легко…

Как ждала тех слов, что я кричать теперь тебе готов!

Только ты безумно далеко…

Где же ты была, ну как же ты могла

В эту ночь исчезнуть раз и навсегда?

Поздно понял я, твоего тепла,

Не смогу забыть уже я никогда.

Все вернуть хочу, номер твой ищу,

Чтобы позвонить, и все тебе сказать,

Что любовь твою не могу терять!

Но в ответ одни гудки слышны опять…

Где же ты была, ну как же ты могла

В эту ночь исчезнуть раз и навсегда?

Поздно понял я, твоего тепла,

Не смогу забыть уже я никогда.

Все вернуть хочу, номер твой ищу,

Чтобы позвонить, и все тебе сказать,

Что любовь твою не могу терять!

Но в ответ одни гудки слышны опять…

По нічному місту бродили до світанку ми,

Музикою у душі звучав твій сміх.

І очі твої сяяли, наче два шалені місяці,

Забули ми тієї ночі про всіх.

Я ще не знав тоді, як ці зустрічі мені важливі,

Не відповів на твоє: "Люблю".

І відчайдушно в сльозах тонули два шалені місяці,

Ти пішла, забравши мою мою.

Де ж ти була, ну як ти могла

Цієї ночі зникнути раз і назавжди?

Пізно зрозумів я, твого тепла,

Не зможу забути я вже ніколи.

Все повернути хочу, твій номер шукаю,

Щоб подзвонити, і все тобі сказати,

Що кохання твоє не можу втрачати!

Але у відповідь одні гудки чути знову.

Я один по місту блукаю, не помічаючи всіх,

Про тебе нагадає лише місяць,

Все готовий віддати за мить, коли я почую твій сміх,

А поки що на серці тиша!

Як же так сталося: що маємо ми, то не зберігаємо,

І втрачаємо головне легко…

Як чекала тих слів, що я кричати тепер тобі готовий!

Тільки ти шалено далеко…

Де ж ти була, ну як ти могла

Цієї ночі зникнути раз і назавжди?

Пізно зрозумів я, твого тепла,

Не зможу забути я вже ніколи.

Все повернути хочу, твій номер шукаю,

Щоб подзвонити, і все тобі сказати,

Що кохання твоє не можу втрачати!

Але у відповідь одні гудки чути знову.

Де ж ти була, ну як ти могла

Цієї ночі зникнути раз і назавжди?

Пізно зрозумів я, твого тепла,

Не зможу забути я вже ніколи.

Все повернути хочу, твій номер шукаю,

Щоб подзвонити, і все тобі сказати,

Що кохання твоє не можу втрачати!

Але у відповідь одні гудки чути знову.