Madenciden - Grup Yorum

İndim maden ocağına kara elmas diyarına

Yeryüzü sıcak olsun diye dost

Yıllar boyu kazma salladım suskunca bu zindanda

Çocuklarım gülsün diye dost

Oysa bizim evde gülen yok

Yürü derler yürü derler açlığa yürü derler

Kara elmas tabut olmuş gerekirse ölün derler

Günü gelir utanmadan ağlaşana gülün derler

Yalanlara artık sabrım yok

Bugün maden ocağına kara elmas diyarına

İnmedik selam olsun sana dost

Ölesiye ışık hasretiyle solmuş bu yüzlere

Grev grev güneş doğmuş dost

Artık kaybedecek birşey yok

Yeraltında ezilenler yeryüzüne seslenirler

Madenler bizim derler gerekirse ölüm derler

Günü geldi grev derler dost

Artık kaybedecek birşey yok

Zonguldak

Yerin derinliklerinden geldiler

Ellerinde susmak bilmeyen bir yeraltı güneşiyle

Ne kadar diplere bastırılsa

O kadar boğulmak bilmez yankısıyla yüreklerinin

Ağır ağır geldiler…

Sonra hergün geldiler artarak geldiler

Kadınları çocukları ve alkışlarıyla

Yoğurt mayalar gibi geldiler

Pişkin ekmekleri bölüp de paylaşır gibi

Su gibi ateş gibi

Her gün yeni ağızlar eklendi ağızlarına

Yeni yollarla tanıştı ayakları

Her gün yeni kabuklar çatladı

Yeni kulaklar işitmeye başladı söylediklerini

Bir kent oldular sonunda

Ve adını değiştirdiler ülkenin

Я приземлився в шахті, в країні чорних діамантів

Друг, щоб земля була тепла

Роками я мовчки тримаю кирку в цьому підземеллі.

Друг, щоб мої діти сміялися

Проте в нашій хаті нікого не посміхається.

Кажуть, гуляй, кажуть, гуляй, кажуть, ходи до голоду

Чорний діамант — це труна, кажуть, помри, якщо треба

Одного разу, кажуть, посмійся з тих, хто без сорому плаче.

У мене вже немає терпіння на брехню

Сьогодні до копальні в країну чорних діамантів

Ми не приземлилися, привіт тобі друже

Ці обличчя зблідли від смертельної туги за світлом

strike strike sun born friend

Більше нічого втрачати

Пригноблені під землею кличуть на землю

Кажуть, міни наші, кажуть смерть, якщо треба

Настав день, кажуть, страйкуй, друже

Більше нічого втрачати

Зонгулдак

Вони прийшли з глибини землі

З невблаганним підземним сонцем у руках

Як би глибоко його не вдавлювали

З таким незнищенним відлунням їхніх сердець

Вони прийшли сильно…

Потім з кожним днем ​​вони приходили і приходили все більше і більше

Їхні жінки з дітьми та їхні оплески

Вони прийшли, як йогуртові дріжджі

Це все одно, що ділити і ділитися листковим хлібом.

як вода, як вогонь

Щодня до їхніх уст додаються нові діалекти.

Ноги зустрілися по-новому

Кожен день тріскалися нові скоринки

Нові вуха почали чути те, що ти сказав

Згодом вони стали містом.

І вони змінили назву країни