Blank White Canvas - Gretta Ray

Went out and bought a blank white canvas late last night

Just don’t understand all these feelings I can’t name

Keeping way down inside me

You go through emotions, yet sometimes

They should get off your chest

So you put all your sadness right onto a pallet

And slowly the canvas is dressed

Should I paint my heartache?

Should I paint me lost and cold, no way to get home?

Should I paint my strange desperation or just let it go?

Somehow, somewhere, someone will take me, I know

Almost a year ago, I broke my own heart

Was down on my knees, something out of my reach

Was all that I wanted

Soon I was pushed and guided on to the dark side of love

Then came the storm, I was willingly torn by my very own faults

Should I paint my anger?

Should I paint my never-ending list of regrets?

Should I paint my great expectations or just forget?

Somehow, somewhere, someone is gonna love me to death

Oh, yes

Oh, blank white canvas, wiping you clean

Those blurry images from the past won’t be seen, oh

From the past, won’t be seen again

So I’ll paint my apologies

So I’ll paint our past conversation and my gratitude

So I’ll paint the way that you saved me

You told me, «Somehow, somewhere, someone

Somehow, somewhere, someone

Somehow, somewhere, someone

Some time, some day, some place

Some face is waiting for you

Think they’ve already found you»

Пішов і купив чисте біле полотно вчора пізно ввечері

Просто не розумію всіх цих почуттів, які я не можу назвати

Зберігаючи шлях усередині мене

Ви проходите через емоції, але іноді

Вони повинні злетіти з грудей

Тож ви кладете весь свій смуток прямо на піддон

І повільно полотно одягається

Чи варто малювати свій сердечний біль?

Чи варто намалювати себе загубленим і холодним, немає шляху додому?

Чи маю я намалювати свій дивний розпач чи просто відпустити його?

Якось, кудись мене хтось візьме, я знаю

Майже рік тому я розбив власне серце

Був на колінах, щось поза межами моєї досяжності

Це все, чого я хотів

Невдовзі мене підштовхнули й спрямували на темний бік кохання

Потім прийшов шторм, мене охоче роздирали мої власні помилки

Чи варто малювати свій гнів?

Чи варто мені намалювати свій нескінченний список жалю?

Чи варто мені намалювати свої великі очікування чи просто забути?

Якось, десь, хтось полюбить мене до смерті

О, так

О, чисте біле полотно, що витирає тебе

Ті розмиті зображення з минулого не буде видно, о

З минулого, більше не побачиш

Тож я напишу свої вибачення

Тож я розпишу нашу минулу розмову та свою подяку

Тому я намалюю те, як ти мене врятував

Ви сказали мені: «Якось, десь, хтось

Якось, десь, хтось

Якось, десь, хтось

Якийсь час, якийсь день, якесь місце

Якесь обличчя чекає на вас

Думай, що тебе вже знайшли»