On Anothers Sorrow - Greg Brown

Can I see another’s woe,

And not be in sorrow too?

Can I see another’s grief,

And not seek for kind relief?

Can I see a falling tear,

And not feel my sorrow’s share?

Can a father see his child

Weep, nor be with sorrow filled?

Can a mother sit and hear

An infant groan, an infant fear?

No, no!

never can it be!

Never, never can it be!

And can He who smiles on all

Hear the wren with sorrows small,

Hear the small bird’s grief and care,

Hear the woes that infants bear —

And not sit beside the nest,

Pouring pity in their breast,

And not sit the cradle near,

Weeping tear on infant’s tear?

And not sit both night and day,

Wiping all our tears away?

O no!

never can it be!

Never, never can it be!

He doth give His joy to all:

He becomes an infant small,

He becomes a man of woe,

He doth feel the sorrow too.

Think not thou canst sigh a sigh,

And thy Maker is not by:

Think not thou canst weep a tear,

And thy Maker is not near.

O He gives to us His joy,

That our grief He may destroy:

Till our grief is fled and gone

He doth sit by us and moan.

Can I see another’s woe,

And not be in sorrow too?

Can I see another’s grief,

And not seek for kind relief?

Can I see a falling tear,

And not feel my sorrow’s share?

Can a father see his child

Weep, nor be with sorrow filled?

Can a mother sit and hear

An infant groan, an infant fear?

No, no!

never can it be!

Never, never can it be!

And can He who smiles on all

Hear the wren with sorrows small,

Hear the small bird’s grief and care,

Hear the woes that infants bear —

And not sit beside the nest,

Pouring pity in their breast,

And not sit the cradle near,

Weeping tear on infant’s tear?

And not sit both night and day,

Wiping all our tears away?

O no!

never can it be!

Never, never can it be!

He doth give His joy to all:

He becomes an infant small,

He becomes a man of woe,

He doth feel the sorrow too.

Think not thou canst sigh a sigh,

And thy Maker is not by:

Think not thou canst weep a tear,

And thy Maker is not near.

O He gives to us His joy,

That our grief He may destroy:

Till our grief is fled and gone

He doth sit by us and moan

Чи можу я побачити чуже горе,

І теж не сумувати?

Чи можу я побачити чуже горе,

І не шукати доброго полегшення?

Чи можу я бачити сльозу, що падає,

І не відчуваєш частки мого горя?

Чи може батько бачити свою дитину

Плакати й не бути сповненим смутку?

Чи може мати сидіти й чути

Дитячий стогін, дитячий страх?

Ні ні!

ніколи не може бути!

Ніколи, ніколи цього не може бути!

А може Той, Хто усміхається всім

Почуй крапивника з сумом малим,

Почуй горе і турботу маленької пташки,

Почуй горе, що несуть немовлята —

І не сидіти біля гнізда,

Виливаючи жалість у їхні груди,

І не сиди люльку поруч,

Плачучи сльози на сльозах немовляти?

І не сидіти і вночі, і вдень,

Витирати всі наші сльози?

О ні!

ніколи не може бути!

Ніколи, ніколи цього не може бути!

Він дає Свою радість усім:

Він стає маленьким немовлям,

Він стає людиною горя,

Він також відчуває горе.

Думай, що ти не можеш зітхнути,

І твій Творець не через:

Думай, що ти не вмієш плакати сльози,

І твого Творця нема поруч.

О Він дає нам Свою радість,

Щоб наше горе Він знищив:

Поки наше горе не втече й не зникне

Він сидить біля нас і стогне.

Чи можу я побачити чуже горе,

І теж не сумувати?

Чи можу я побачити чуже горе,

І не шукати доброго полегшення?

Чи можу я бачити сльозу, що падає,

І не відчуваєш частки мого горя?

Чи може батько бачити свою дитину

Плакати й не бути сповненим смутку?

Чи може мати сидіти й чути

Дитячий стогін, дитячий страх?

Ні ні!

ніколи не може бути!

Ніколи, ніколи цього не може бути!

А може Той, Хто усміхається всім

Почуй крапивника з сумом малим,

Почуй горе і турботу маленької пташки,

Почуй горе, що несуть немовлята —

І не сидіти біля гнізда,

Виливаючи жалість у їхні груди,

І не сиди люльку поруч,

Плачучи сльози на сльозах немовляти?

І не сидіти і вночі, і вдень,

Витирати всі наші сльози?

О ні!

ніколи не може бути!

Ніколи, ніколи цього не може бути!

Він дає Свою радість усім:

Він стає маленьким немовлям,

Він стає людиною горя,

Він також відчуває горе.

Думай, що ти не можеш зітхнути,

І твій Творець не через:

Думай, що ти не вмієш плакати сльози,

І твого Творця нема поруч.

О Він дає нам Свою радість,

Щоб наше горе Він знищив:

Поки наше горе не втече й не зникне

Він сидить біля нас і стогне