Banjo Moon - Greg Brown

There was someone that I used to know

She was a personal friend of mine

We were lovers long ago

Back in the traveling times

And I happened to pass through her town

I thought I’d call her on the phone

So we could talk about what we’d found

She said, hey, please just leave me alone

Oh, and I

I don’t know

Everywhere I go

Sorrow is as thin as an electric mandolin

And the moon is as round as a banjo

I guess he took it pretty hard

He just kept drinking all through the night

We walked along by the old church yard

In the bloodshot morning light

He said, «I was always afraid she’d go away

I’ve been expecting it for years»

And as I looked at the cold blue bay

It looked like my friend’s eyes all full of tears

Oh, and I

I don’t know

Everywhere I go

Sorrow is as thin as an electric mandolin

And the moon is as round as a banjo

Oh, grandmother has seen such grief

That when she laughs we all go crazy

She says that it is her belief

That us youngsters get too lazy

We give up on love so fast

And we scatter out so wide and so far

We dream of no future and we love no past

Grandma don’t know where all her great grandchildren are

Oh, and I

I don’t know

Everywhere I go

Sorrow is as thin as an electric mandolin

And the moon is as round as a banjo

There’s so many of my friends

And I bet there’s some of yours too

Who find themselves at such loose ends

All grown up and nothing to do

Just trying to make a little dough

And help eachother through the dark

I hope they find a way to go

I pray they will not lose their spark

Oh, and I

I don’t know

Everywhere I go

Sorrow is as thin as an electric mandolin

And the moon is as round as a banjo

I’d like to meet you someplace

Besides a tavern or a station

Where we could look at eachother’s face

In a little better situation

We could have some supper and a talk

Play that music that we love

And we could take a country walk

Under the holy stars above

Oh, and I

I don’t know

Everywhere I go

Sorrow is as thin as an electric mandolin

And the moon is as round as a banjo

Був хтось, кого я знала

Вона була моїм особистим другом

Ми давно були коханцями

Повернувшись у часи подорожей

І я випадково проїжджав через її місто

Я думав зателефонувати їй по телефону

Тож ми можли б поговорити про те, що ми знайшли

Вона сказала: привіт, будь ласка, залиш мене в спокої

О, і я

Не знаю

Куди б я не був

Смуток тонкий, як електрична мандоліна

А місяць круглий, як банджо

Гадаю, він сприйняв це досить важко

Він просто пив всю ніч

Ми пройшли біля старого церковного подвір’я

У налитому кров’ю ранковому світлі

Він сказав: «Я завжди боявся, що вона піде 

Я чекав цього роками»

І як я дивився на холодну блакитну бухту

Здавалося, очі мого друга повні сліз

О, і я

Не знаю

Куди б я не був

Смуток тонкий, як електрична мандоліна

А місяць круглий, як банджо

Ой, бачила бабуся таке горе

Коли вона сміється, ми всі божеволіємо

Вона каже, що це її переконання

Що ми молоді стаємо надто лінивими

Ми так швидко відмовляємося від кохання

І ми розсіяні так широко й так далеко

Ми мріємо про не майбутнього і не любимо не минуле

Бабуся не знає, де всі її правнуки

О, і я

Не знаю

Куди б я не був

Смуток тонкий, як електрична мандоліна

А місяць круглий, як банджо

У мене так багато моїх друзів

І я б’юся об заклад, що там є й ваші

які опиняються в таких безвихідних ситуаціях

Усі дорослі і нічого не робити

Просто намагаюся зробити трошки тіста

І допомагати один одному в темряві

Сподіваюся, вони знайдуть шлях

Я молюся, щоб вони не втратили свою іскру

О, і я

Не знаю

Куди б я не був

Смуток тонкий, як електрична мандоліна

А місяць круглий, як банджо

Я хотів би з тобою десь зустрітися

Окрім таверни чи вокзалу

Де ми можемо дивитися в обличчя одним

У трошки кращій ситуації

Ми могли б трохи повечеряти та поговорити

Слухайте ту музику, яку ми любимо

І ми можемо прогулятися заміською прогулянкою

Під святими зірками вгорі

О, і я

Не знаю

Куди б я не був

Смуток тонкий, як електрична мандоліна

А місяць круглий, як банджо