Осень-осень - Гости из будущего

Ледяной ветер в спину ударит ветер разлуки поможет проснуться.

Нежный твой голос меня не обманет ты не заставишь меня оглянуться.

Нет больше света в улыбке знакомой звезды погасли, а я и не знала.

Облаком легким любовь исчезала, а сердце шептало, а сердце кричало.

Возьми с собой всю нежность вдаль пускай она тебя на облаках своих уносит.

Мир станет снежным как печаль, а я пою тебе и провожаю осень.

Возьми с собой всю нежность вдаль она тебя на облаках своих уносит.

Мир станет снежным как печаль, а я пою тебе и провожаю осень.

Сердце свое я оставила грезам сладкий их плен ты не в силах разрушить.

Я забираю с собой свои слезы ты остаешься молчание слушать.

Сердце свое я понять не успела плакала вьюга, осень ревнуя.

Хрупкие руки, тонкие вены, счастье уходит в страну неземную.

Возьми с собой всю нежность вдаль пускай она тебя на облаках своих уносит.

Мир станет снежным как печаль, а я пою тебе и провожаю осень.

Возьми с собой всю нежность вдаль она тебя на облаках своих уносит.

Мир станет снежным как печаль, а я пою тебе и провожаю осень.

Осень-осень, осень-осень далеко меня уносит.

Осень-осень, осень-осень от тебя меня уносит.

Возьми с собой всю нежность вдаль пускай она тебя на облаках своих уносит.

Мир станет снежным как печаль, а я пою тебе и провожаю осень.

Возьми с собой всю нежность вдаль она тебя на облаках своих уносит.

Мир станет снежным как печаль, а я пою тебе и провожаю осень.

Осень-осень, осень-осень от тебя меня уносит...

Крижаний вітер у спину вдарить вітер розлуки допоможе прокинутися.

Ніжний твій голос мене не обдурить, ти не примусиш мене озирнутися.

Немає більше світла в посмішці знайомої зірки згасли, а я й не знала.

Хмарою легким кохання зникало, а серце шепотіло, а серце кричало.

Візьми з собою всю ніжність удалину, нехай вона тебе на хмарах своїх забирає.

Світ стане сніжним як смуток, а я співаю тобі і проводжу осінь.

Візьми з собою всю ніжність у далечінь вона тебе на хмарах своїх забирає.

Світ стане сніжним як смуток, а я співаю тобі і проводжу осінь.

Серце своє я залишила мріям солодкий їхній полон ти не в змозі зруйнувати.

Я забираю з собою свої сльози, ти залишаєшся мовчання слухати.

Серце своє я зрозуміти не встигла плакала завірюха, осінь ревнуючи.

Тендітні руки, тонкі вени, щастя йде в країну неземну.

Візьми з собою всю ніжність удалину, нехай вона тебе на хмарах своїх забирає.

Світ стане сніжним як смуток, а я співаю тобі і проводжу осінь.

Візьми з собою всю ніжність у далечінь вона тебе на хмарах своїх забирає.

Світ стане сніжним як смуток, а я співаю тобі і проводжу осінь.

Осінь-осінь, осінь-осінь далеко мене забирає.

Осінь-осінь, осінь-осінь від тебе мене забирає.

Візьми з собою всю ніжність удалину, нехай вона тебе на хмарах своїх забирає.

Світ стане сніжним як смуток, а я співаю тобі і проводжу осінь.

Візьми з собою всю ніжність у далечінь вона тебе на хмарах своїх забирає.

Світ стане сніжним як смуток, а я співаю тобі і проводжу осінь.

Осінь-осінь, осінь-осінь від тебе мене забирає...