Splinters of life - Gorod

Why are we alive?

Is there anything left to expect?

I’m getting tired of living in this stinky desert

All around me, the rests of my pride are lying

All lives turn into death

I can’t breath!

My heart is bleeding

For the human destiny

Every glance is bogged down

In the nature that we’ve made lunar

Why are we alive?

Is there anything left to expect?

I’m getting tired of living in this stinky desert

All around me, the rests of my pride are lying

Rather put an end to it with my hands or with bombs

Despicable, disgusting

Natural is our taste of destruction

Corrupted, dark, guilty

Will be our soul after death

I could kick myself

And what a shame to belong to these living beings

I’d rather be an animal

No remorse

I’d rather be an object

Lifeless

Just inert

With time as master and creator

I live in black

I’m dream in red

All I see is desolation

And I’m thinking of what we did

My tears are feeding my fellow men’s stream of blood

I want to loose myself in the twist and turns of disappointment

I believed in Man and God, both of them lied to me

Is there any reason to live anymore?

Who or what can offer me a chance?

I’d rather be the wind to fly far away from human species

I’d rather be a blade of grass, the one that sticks up again

After the steps of the angry warriors

As if sun and water were enough!

My life continues

At last my mind can hear an echo of the survivor’s tales

I’ve spent so much time moaning over myself

That odd entity allures me

Who are you Adam?

Чому ми живі?

Чи залишилося чогось очікувати?

Я втомився жити в цій смердючій пустелі

Навколо мене лежать залишки моєї гордості

Усі життя перетворюються на смерть

Я не можу дихати!

Моє серце обливається кров’ю

За людську долю

Кожен погляд заплутаний

У природі, яку ми зробили місячною

Чому ми живі?

Чи залишилося чогось очікувати?

Я втомився жити в цій смердючій пустелі

Навколо мене лежать залишки моєї гордості

Скоріше покінчи з цим своїми руками чи бомбами

Підлий, огидний

Природний — наш смак знищення

Розбещений, темний, винний

Буде наша душа після смерті

Я могла бити себе

І який сором належати до цих живих істот

Я краще буду твариною

Без каяття

Я краще буду об’єктом

Неживий

Просто інертний

З часом як господар і творець

Я живу в чорному

Я мрію в червоному

Все, що я бачу, — це спустошення

І я думаю про те, що ми зробили

Мої сльози живлять кров’ю моїх побратимів

Я хочу потрапити в повороти розчарування

Я вірив у Людину і Бога, вони обидва брехали мені

Чи є причина жити далі?

Хто чи що може запропонувати мені шанс?

Я вважаю за краще бути вітром, щоб летіти далеко від людського роду

Я краще буду травинкою, тією, що знову стирчить

Після кроків розгніваних воїнів

Ніби сонця і води вистачило!

Моє життя триває

Нарешті мій мозок може почути відлуння розповідей тих, хто вижив

Я провів так багато часу, стогнучи над собою

Мене приваблює ця дивна сутність

Хто ти Адам?