Miguel - Gordon Lightfoot

Never had much to say

He traveled alone with no friends

Like a shadowy ghost

At dawn he came and he went

Through the woodland swiftly gliding

To the young maid he came riding

Where she’d run to meet him

By the garden wall

Oh my sweet Miguel

I will never tell

No one will ever know

What I know too well

And he’d smile and lay his head on her breast

And he’d say I have no fear

They’re waiting for me to cross the border, to swim the river

But I’ve done that before

To see my true love’s smiling face

A hundred times or more

Oh my sweet Miguel she cried

I’ll love you till I die

He was born to the south

In Mexico they say

The child of a man

Who had soon gone away

But his mother loved him dearly

And she would take him yearly

To the great cathedral in St. Augustine

Oh my young Miguel

Listen to the bell

Of my poverty

You must never tell

And he cried himself to sleep in the night

And he vowed to make things right

So he took the gun down from the wall and he paid a call

He knew she’d understand

A lawman came to capture him

The gun jumped in his hand

Oh Miguel the mother cried

You must run son or you’ll die

So the story is told

Of his true love 'cross the line

As strong as the oak

And as sweet as the vine

And the child she bore him

Came on that fateful mornin'

When they sent him to his final rest

Oh my sweet Miguel

Listen to the bell

No one will ever know

What I know too well

And she’d smile and lay the child on her breast

And she’d say I have no fear

I’m waiting for you to cross the border, to swim the river

'Cause you’ve done that before

To see your true love’s smiling face

A hundred times or more

Oh my sweet Miguel she cried

I’ll love you till I die

Ніколи не мав що сказати

Він подорожував сам без друзів

Як тіньовий привид

На світанку він прийшов і пішов

По лісі стрімко ковзає

До молодої служниці він приїхав верхи

Куди вона бігла зустріти його

Біля садової стіни

О, мій милий Мігель

Я ніколи не скажу

Ніхто ніколи не дізнається

Те, що я знаю надто добре

І він посміхався й клав голову на її груди

І він сказав би, що я не боюся

Вони чекають, коли я перетну кордон, перепливу річку

Але я робив це раніше

Бачити усміхнене обличчя мого справжнього кохання

Сто разів чи більше

О, мій милий Мігель, вона заплакала

Я буду любити тебе, поки не помру

Він народився на півдні

У Мексиці кажуть

Дитина чоловіка

Який незабаром пішов

Але мати його дуже любила

І вона брала його щорічно

До великого собору Св. Августина

О мій юний Мігель

Послухайте дзвінок

Про мою бідність

Ви ніколи не повинні розповідати

І він сам плакав, щоб спати вночі

І він поклявся виправити все

Тому він зняв зі стіни пістолет і зателефонував

Він знав, що вона зрозуміє

Законник прийшов, щоб схопити його

Пістолет стрибнув у його руці

О, Мігель, мати плакала

Ти повинен бігти, сину, або ти помреш

Отже, історія розказана

Його справжнє кохання переступає межу

Міцний, як дуб

І такий солодкий, як виноградна лоза

І дитину вона йому народила

Прийшов того фатального ранку

Коли вони відправили його на останній спочинок

О, мій милий Мігель

Послухайте дзвінок

Ніхто ніколи не дізнається

Те, що я знаю надто добре

А вона посміхнулася й поклала дитину на груди

І вона казала, що я не боюся

Я чекаю, коли ти перетнеш кордон, попливеш річкою

Тому що ви робили це раніше

Бачити усміхнене обличчя свого справжнього кохання

Сто разів чи більше

О, мій милий Мігель, вона заплакала

Я буду любити тебе, поки не помру