комната - гнилаялирика

Каждый день я вижу звезды

Они светят, но не греют

Ты пришлешь мне happy birthday,

Но ответить не сумею

Вновь, эй

Ведь мне так давно больно

Вижу в окно скольким

На меня все равно, да и только

Впрочем не важно, я и бумажки

Твои одноклашки как серые башни

Я вряд ли не каждый, но пою про ромашки

И за это достоин стать твоей подружкой в одноэтажке

Назови меня апрелем

И пусть я буду не прав, что не верю

Всем твоим словам, что я лучше других

Что я твой лучший друг, что такой один я

Белым песком что под солнцем лежит

Я размешиваю прах любви

И как не досадно уже не могу уйти

Стенами да бетонными

Окольцую дом наш забитыми окнами

Долго ли просижу я в комнате

Глазами бездонными глядя на тебя

Стенами да бетонными

Окольцую дом наш забитыми окнами

Долго ли просижу я в комнате

Глазами бездонными глядя на тебя

Все что нас держит это комната правда?

Как бы не так, городской полумрак до руки пятьдесят шагов

Тут дело в другом, тут дело в твоих глазах

Коль унесет в море ветром

Я буду помнить о тебе там

О твоем теле раздетом

Что пахнет вишней и бредом

Снова мой др, снова твой емейл

Снова твой портрет в моей спальне на стене

Белым песком что под солнцем лежит

Я размешиваю прах любви

И как не досадно уже не могу уйти

Стенами да бетонными

Окольцую дом наш забитыми окнами

Долго ли просижу я в комнате

Глазами бездонными глядя на тебя

Стенами да бетонными

Окольцую дом наш забитыми окнами

Долго ли просижу я в комнате

Глазами бездонными глядя на тебя

Щодня я бачу зірки

Вони світять, але не гріють

Ти пришлеш мені happy birthday,

Але відповісти не сумею

Знову, гей

Адже мені так давно боляче

Бачу у вікно скільком

На мене все одно, так і тільки тільки

Втім не важливо, я і папірці

Твої одноклашки як сірі вежі

Я вряд чи не кожен, але співаю про ромашки

І за це гідний стати твоєю подружкою в одноповерхівці

Назви мене квітнем

І нехай я буду неправий, що не вірю

Всім твоїм словам, що я кращий за інших

Що я твій найкращий друг, що такий один я

Білим піском, що під сонцем лежить

Я розмішую порох кохання

І як не прикро вже не можу піти

Стінами та бетонними

Окольцую будинок наш забитими вікнами

Довго чи просиджу я в кімнаті

Очима бездонними дивлячись на тебе

Стінами та бетонними

Окольцую будинок наш забитими вікнами

Довго чи просиджу я в кімнаті

Очима бездонними дивлячись на тебе

Все, що нас тримає ця кімната правда?

Як би не так, міська напівтемрява до руки п'ятдесят кроків

Тут справа в іншому, тут справа в твоїх очах

Якщо занесе в море морем вітром

Я пам'ятатиму про тебе там

Про твоє тіло роздягнутим

Що пахне вишнею і маяком

Знову мій ін, знову твій емейл

Знову твій портрет у моїй спальні на стіні

Білим піском, що під сонцем лежить

Я розмішую порох кохання

І як не прикро вже не можу піти

Стінами та бетонними

Окольцую будинок наш забитими вікнами

Довго чи просиджу я в кімнаті

Очима бездонними дивлячись на тебе

Стінами та бетонними

Окольцую будинок наш забитими вікнами

Довго чи просиджу я в кімнаті

Очима бездонними дивлячись на тебе