Friends - Glen Campbell

Friends are never earned they’re a gift from the loving God

And they’re precious beyond human evaluation

But you dare not take them for granted or they’ll lift away like a smoke

And the warmth of their caring will vanish into the chill of the endless nights

Most of my friends are unknowns they probably won’t even rate an obituary

Unless they live and die in a small town

Somewhere where nothing much ever happens

But a few of my friends are big people

They’d made the word ring with laughter down to this string of court

They’re famous sensitive talented and their names are household words

And yet they’re no more precious in God’s eyes or in mine

Than those wonderful nobodys who live and die in small towns

Who is your friend he’s someone who warms you with a nod

Or with an unspoken word in hard times when you’re hurting beyond words

Who is your friend he’s someone who holds you to her breast

And sighs softly into your hair when no other medicine could possibly stop the

pain

A friend is someone who clings his glass against yours

Or answers the phone at three in the morning when you’re lost

And with a few words of encouragement and concern

Makes you realize that you’re not really lost at all

Friends come in both sexes in all shapes and sizes

The most imprtant thing they have in common is their ability

To share with you your most sky splitting joys

Or your deepest most spelling ol' some sorrows for they’re all your friends

Друзів ніколи не заробляють, вони — подарунок від люблячого Бога

І вони цінні понад людську оцінку

Але ви не смієте сприймати їх як належне, інакше вони злетять, як дим

І тепло їхньої турботи зникне в холоді нескінченних ночей

Більшість моїх друзів невідомі, вони, ймовірно, навіть не оцінять некролог

Хіба що вони живуть і не помруть у маленькому місті

Десь, де ніколи нічого особливого не відбувається

Але кілька моїх друзів – великі люди

Вони змусили це слово звучати сміхом аж до цього рядка суду

Вони відомі чутливі талановиті, а їхні імена є набутими словами

І все ж вони більше не цінні в очах Божих чи у моїх

Аніж ті чудові ніхто, що живуть і вмирають у маленьких містах

Хто твій друг, він той, хто зігріє тебе кивканням

Або невимовленим словом у важкі часи, коли вам невимовно боляче

Хто твій друг, він той, хто притискає тебе до своїх грудей

І тихо зітхає у ваше волосся, коли ніякі інші ліки не могли б зупинити це

біль

Друг — це той, хто чіпляється за ваш келих

Або відповідає на телефонні дзвінки о третій ранку, коли ви заблукали

І з кількома словами підбадьорення та занепокоєння

Дає вам зрозуміти, що ви зовсім не розгублені

Друзі бувають обох статей у всіх формах і розмірах

Найважливіше, що їх об’єднує, — це їх здібності

Щоб поділитися з вами своїми найбільшими радощами, що розколюють небо

Або твоє найглибше правопис "Деякі печалі", бо всі вони твої друзі