Yesterday, When I Was Young - Glen Campbell

Yesterday when I was young

The taste of life was sweet as rain upon my tongue

I teased at life as if it were a foolish game

The way the evening breeze may tease a candle flame

The thousand dreams I dreamed, the splendid things I planned

I always built, alas, on weak and shifting sand

I lived by night and shunned the naked light of day

And only now I see how the years ran away

Yesterday when I was young

So many drinking songs were waiting to be sung

So many wayward pleasures lay in store for me

And so much pain my dazzled eyes refused to see

I ran so fast that time and youth at last ran out

I never stopped to think what life was all about

And every conversation I can now recall

Concerned itself with me, and nothing else at all

Yesterday the moon was blue

And every crazy day brought something new to do

I used my magic age as if it were a wand

And never saw the waste and emptiness beyond

The game of love I played with arrogance and pride

And every flame I lit too quickly, quickly died

The friends I made all seemed somehow to drift away

And only I am left on stage to end the play

There are so many songs in me that won’t be sung

I feel the bitter taste of tears upon my tongue

The time has come for me to pay for yesterday when I was young

Вчора, коли я був молодим

Смак життя був солодким, як дощ, на моєму язиці

Я дражнив над життям, наче це була дурна гра

Як вечірній вітер може дражнити полум’я свічки

Тисячі мрій, які я бачив, чудові речі, які я запланував

Я завжди будував, на жаль, на слабкому й мінливому піску

Я жив ночі й уникав голого світла день

І тільки тепер я бачу, як роки втекли

Вчора, коли я був молодим

Так багато запійних пісень чекали виспівати

Мене чекало так багато норовливих задоволень

І стільки болю мої осліплені очі не бачили

Я біг так швидко, що час і молодість, нарешті, закінчилися

Я ніколи не переставав думати, що таке життя

І кожна розмова, яку я можу зараз пам’ятати

Стурбований мною, і ні про що більше

Вчора місяць був блакитним

І кожен божевільний день приносив щось нове

Я використовував свій магічний вік, як паличку

І ніколи не бачив марнотратства й порожнечі за його межами

У гру любов я грав із зарозумілістю та гордістю

І кожне полум’я, яке я запалив занадто швидко, швидко вмирало

Здавалося, друзі, яких я знайшов, якось віддалялися

І тільки я залишений на сцені закінчити виставу

У мені так багато пісень, які не співатиму

Я відчуваю гіркий смак сліз на мому язиці

Настав час для мене розплатитися за вчорашній день, коли я був молодим