Джонни - Глеб Самойлов

Увы, на жизни склоне

Сердца все пресыщённей,

И это очень жаль…

У маленького Джонни

Горячие ладони

И зубы, как миндаль.

И зубы, как миндаль.

У маленького Джонни

В улыбке, в жесте, в тоне

Так много острых чар.

И что б ни говорили

О баре «Пикадилли»,

Но это славный бар.

Но ад ли это, рай ли —

Сигары и коктейли

И кокаин подчас!

Разносит Джонни кротко,

А денди и кокотки

С него не сводят глаз.

С него не сводят глаз.

Но Джонни — он спокоен:

Никто не удостоен,

Невинен алый рот.

В зажженном им пожаре

На Пикадилли в баре

Он холоден, как лед.

Как хрупки льдинки эти…

Однажды на рассвете

Тоску ночей гоня,

От жажды умирая,

В потоке горностая

Туда вошла она.

Туда вошла она.

Бессонницей томима,

Усталая от грима,

О, возраст, полный грез!

О, жажда, ради бога,

Любить еще немного

И целовать до слез.

Кто угадает сроки!

На табурет высокий

Присела у окна.

В почтительном поклоне

Пред ней склонился Джонни,

Он ей принес вина.

Он ей принес вина.

С тех пор прошли недели,

И ей уж надоели

И Джонни и миндаль.

И выгнанный с позором,

Он нищим стал и вором,

И это очень жаль.

На жаль, на схилі життя

Серця все пересичені,

І це дуже шкода…

У маленького Джонні

Гарячі долоні

І зуби, як мигдаль.

І зуби, як мигдаль.

У маленького Джонні

В посмішці, в жесті, в тоні

Так багато гострих чарів.

І що б ні говорили

Про бар «Пікаділлі»,

Але це славний бар.

Але ад ли це, рай лі —

Сигари та коктейлі

І кокаїн часом!

Розносить Джонні лагідно,

А денді та кікотки

З нього не зводять очей.

З нього не зводять очей.

Але Джонні — він спокійний:

Ніхто не удостоєний,

Невинний червоний рот.

У запаленій ним пожежі

На Пікаділлі в барі

Він холодний, як лід.

Як крихкі крижинки ці…

Якось на світанку

Тугу ночей ганяючи,

Від спраги помираючи,

У потоку горностая

Туди зайшла вона.

Туди зайшла вона.

Безсоння томна,

Втомлена від гриму,

О, вік, повний мрій!

О, спрага, заради бога,

Любити ще трохи

І цілувати до сліз.

Хто вгадає терміни!

На табурет високий

Присіла біля вікна.

У шанобливому поклоні

Перед нею схилився Джонні,

Він приніс вина.

Він приніс вина.

З тих пір пройшли тижні,

І їй уже набридли

І Джонні та мигдаль.

І вигнаний з ганьбою,

Він жебраком став і злодій,

І це дуже шкода.