Tränen? - Vielleicht - Gitte Haenning

Ich hab beinah 30 Jahre gebraucht

um zu sein, wie ich eigentlich bin

30 Jahre lang hab ich auf andr’e geschielt

um zu sein, wie die anderen sind.

Du hast die Träume zerschlagen

Ich muss mich bedanken,

denn jetzt bin ich wach.

Seit das Glas, das so lang zwischen mir

und der Welt stand,

auf einmal zu Scherben zerbrach.

Ja, ich muss raus.

Halt mich nicht auf.

Jetzt hol ich alles nach.

Tränen?

— vielleicht.

doch der Grund bist nicht du.

Ich wein aus Trotz und vor Glück.

Tränen?

— vielleicht.

Doch ich weiss,

was ich tu'.

Ich seh nicht einmal zurück.

Aus Fehlern lernt man.

Vom Schmerz erwacht man.

Ich hab beinahe 30 Jahre gebraucht,

um zu tun, was ich eigentlich will.

30 Jahre lang hab ich die Brave gespielt,

ich war angepasst, folgsam und still.

Ich weiss, du willst nur mein Bestes,

doch eben mein Bestes behalt ich für mich.

Und du wirst es erst langsam begreifen,

du glaubst ja noch immer,

ich sterb ohne dich.

Doch ich muss raus.

Halt mich nicht auf.

Jetzt hol ich alles nach.

Tränen?

— vielleicht.

doch der Grund bist nicht du.

Ich wein aus Trotz und vor Glück.

Tränen?

— vielleicht.

Doch ich weiss,

was ich tu'.

Ich seh nicht einmal zurück.

Aus Fehlern lernt man.

Vom Schmerz erwacht man.

Ich hab beinahe 30 Jahre gebraucht,

um zu tun, was ich eigentlich will.

30 Jahre lang hab ich die Brave gespielt,

ich war angepasst, folgsam und still.

Ich weiss, du willst nur mein Bestes,

doch eben mein Bestes behalt ich für mich.

Und du wirst es erst langsam begreifen,

du glaubst ja noch immer,

ich sterb ohne dich.

На це пішло майже 30 років

бути тим, ким я є насправді

30 років я дивився на інших людей

бути таким, як інші.

Ти розбив мрії

Я повинен сказати спасибі,

Тому що зараз я не сплю

З того скла, який так довго між мною

і світ стояв

раптом розлетівся на шматки.

так, мені потрібно вийти

не зупиняй мене

Я зараз усе встигну.

сльози?

- можливо.

але причина не в тобі.

Я плачу від непокори і щастя.

сльози?

- можливо.

Так, я знаю,

що я роблю

Я навіть не озираюся.

Ви вчитеся на помилках.

Ти прокидаєшся від болю.

На це пішло майже 30 років

робити те, що я насправді хочу.

30 років я грав Хоробру

Я був пристосований, слухняний і тихий.

Я знаю, що ти хочеш лише мого найкращого

але я тримаю все найкраще для себе.

І тільки поволі зрозумієш

ти ще віриш

я помру без тебе

Але я мушу вийти.

не зупиняй мене

Я зараз усе встигну.

сльози?

- можливо.

але причина не в тобі.

Я плачу від непокори і щастя.

сльози?

- можливо.

Так, я знаю,

що я роблю

Я навіть не озираюся.

Ви вчитеся на помилках.

Ти прокидаєшся від болю.

На це пішло майже 30 років

робити те, що я насправді хочу.

30 років я грав Хоробру

Я був пристосований, слухняний і тихий.

Я знаю, що ти хочеш лише мого найкращого

але я тримаю все найкраще для себе.

І тільки поволі зрозумієш

ти ще віриш

я помру без тебе