Um sonho - Gilberto Gil

Eu tive um sonho

Que eu estava certo dia

Num congresso mundial

Discutindo economia

Argumentava

Em favor de mais trabalho

Mais emprego, mais esforço

Mais controle, mais-valia

Falei de pólos

Industriais, de energia

Demonstrei de mil maneiras

Como que um país crescia

E me bati

Pela pujança econômica

Baseada na tônica

Da tecnologia

Apresentei

Estatísticas e gráficos

Demonstrando os maléficos

Efeitos da teoria

Principalmente

A do lazer, do descanso

Da ampliação do espaço

Cultural da poesia

Disse por fim

Para todos os presentes

Que um país só vai pra frente

Se trabalhar todo dia

Estava certo

De que tudo o que eu dizia

Representava a verdade

Pra todo mundo que ouvia

Foi quando um velho

Levantou-se da cadeira

E saiu assoviando

Uma triste melodia

Que parecia

Um prelúdio bachiano

Um frevo pernambucano

Um choro do Pixinguinha

E no salão

Todas as bocas sorriram

Todos os olhos me olharam

Todos os homens saíram

Um por um

Um por um

Um por um

Um por um

Fiquei ali

Naquele salão vazio

De repente senti frio

Reparei: estava nu

Me despertei

Assustado e ainda tonto

Me levantei e fui de pronto

Pra calçada ver o céu azul

Os estudantes

E operários que passavam

Davam risada e gritavam:

«Viva o índio do Xingu!

«Viva o índio do Xingu!

Viva o índio do Xingu!

Viva o índio do Xingu!

Viva o índio do Xingu!»

Мені приснився сон

Що я був одного дня

На всесвітньому конгресі

обговорення економіки

сперечалися

За більше роботи

Більше роботи, більше зусиль

Більше контролю, додана вартість

Я говорив про стовпи

Промислова, енергетика

Я продемонстрував тисячею способів

Як виросла країна

І я вдарив

за економічну силу

на основі тоніка

Від технологій

я представив

Статистика та графіки

Демонстрація зловмисників

Ефекти теорії

В основному

Щоб відпочити, відпочити

Від розширення простору

Культура поезії

нарешті сказав

На всі подарунки

Що країна йде лише вперед

Якщо ти працюєш щодня

Був правий

Про все, що я сказав

Воно представляло правду

Для всіх, хто слухав

Ось коли старий

Піднявся з крісла

І пішов, насвистивши

сумна мелодія

як це виглядало

Бахіанська прелюдія

Пернамбукан фрево

Чоро до Пісінгінья

І в салоні

Усі уста посміхнулися

Усі очі дивилися на мене

Всі чоловіки пішли

Один за одним

Один за одним

Один за одним

Один за одним

Я залишився там

У тій порожній залі

Я раптом відчула холод

Я помітив: я був голий

я прокинувся

Наляканий і все ще паморочиться голова

Я встав і відразу пішов

На тротуар, щоб побачити блакитне небо

Студенти

E працівники, які пройшли

Вони сміялися і кричали:

«Хай живе індіан Сінгу!

«Хай живе індіан Сінгу!

Хай живе індіанець сінгу!

Хай живе індіанець сінгу!

Хай живе індіан Сінгу!»