Back In Bahia - Gilberto Gil

Lá em Londres, vez em quando me sentia longe daqui

Vez em quando, quando me sentia longe, dava por mim

Puxando o cabelo nervoso, querendo ouvir Celly Campelo pra não cair

Naquela fossa em que vi um camarada

meu de Portobello cair

Naquela falta de juízo que eu não

tinha nem uma razão pra curtir

Naquela ausência de calor, de cor, de sal,

de sol, de coração prasentir

Tanta saudade preservada num velho baú de prata dentro de mim

Digo num baú de prata porque prata é a luz do luar

Do luar que tanta falta me fazia junto do mar

Mar da Bahia cujo verde vez em quando me fazia bem relembrar

Tão diferente do verde também tão lindo dos gramados campos de lá

Ilha do Norte onde não sei se por sorte ou por castigo dei deparar

Por algum tempo que afinal passou depressa, como tudo tem depassar

Hoje eu me sinto como se ter ido fosse necessário para voltar

Tanto mais vivo de vida mais vivida, dividida pra lá e pra cá

Lá em Londres, vez em quando me sentia longe daqui

Vez em quando, quando me sentia longe, dava por mim

Puxando o cabelo nervoso, querendo ouvir Celly Campelo pra não cair

Naquela fossa em que vi um camarada

meu de Portobello cair

Naquela falta de juízo que eu não

tinha nem uma razão pra curtir

Naquela ausência de calor, de cor, de sal,

de sol, de coração prasentir

Tanta saudade preservada num velho baú de prata dentro de mim

Digo num baú de prata porque prata é a luz do luar

Do luar que tanta falta me fazia junto do mar

Mar da Bahia cujo verde vez em quando me fazia bem relembrar

Tão diferente do verde também tão lindo dos gramados campos de lá

Ilha do Norte onde não sei se por sorte ou por castigo dei deparar

Por algum tempo que afinal passou depressa, como tudo tem depassar

Hoje eu me sinto como se ter ido fosse necessário para voltar

Tanto mais vivo de vida mais vivida, dividida pra lá e pra cá

Там, у Лондоні, іноді коли я відчував себе далеко звідси

Час від часу, коли я відчував себе далеко, я знаходив себе

Нервово смикаю за волосся, бажаючи почути Селлі Кампело, щоб не впасти

У тій ямі, де я бачив товариша

моя осінь Портобелло

У тій неосудності, якої я не роблю

У мене навіть не було причин подобатися

За відсутності тепла, кольору, солі,

сонця, серце відчувати

Стільки ностальгії збереглося в старій срібній скрині всередині мене

Я кажу в срібній скрині, бо срібло — це місячне світло

Місячне світло, за яким я так сумував біля моря

Море Баїа, чия зелень час від часу запам’яталася мені

Такий відмінний від зеленого, а також такі красиві трав’янисті поля там

Північний острів, де я не знаю, чи по удачі, чи через покарання потрапив

Якийсь час це, нарешті, швидко минуло, бо все повинно пройти

Сьогодні я відчуваю, ніби їхати потрібно було повернутися

Чим більше я живу, тим більше прожито життя, розділене туди-сюди

Там, у Лондоні, іноді коли я відчував себе далеко звідси

Час від часу, коли я відчував себе далеко, я знаходив себе

Нервово смикаю за волосся, бажаючи почути Селлі Кампело, щоб не впасти

У тій ямі, де я бачив товариша

моя осінь Портобелло

У тій неосудності, якої я не роблю

У мене навіть не було причин подобатися

За відсутності тепла, кольору, солі,

сонця, серце відчувати

Стільки ностальгії збереглося в старій срібній скрині всередині мене

Я кажу в срібній скрині, бо срібло — це місячне світло

Місячне світло, за яким я так сумував біля моря

Море Баїа, чия зелень час від часу запам’яталася мені

Такий відмінний від зеленого, а також такі красиві трав’янисті поля там

Північний острів, де я не знаю, чи по удачі, чи через покарання потрапив

Якийсь час це, нарешті, швидко минуло, бо все повинно пройти

Сьогодні я відчуваю, ніби їхати потрібно було повернутися

Чим більше я живу, тим більше прожито життя, розділене туди-сюди