Sans elle - Gilbert Montagné

Elle savait le secret

Des soirées d’ouragan

Elle avait les regrets

Des matinées d’enfant

Elle avait dans la tête

Une mélancolie

Qui chavirait les jours de fête

Elle avait la bohème

Dans le c ur dans la peau

Elle savait dire je t’aime

Mais pas avec des mots

Elle était l’insolence

Elle était la folie

Ça me rend fou lorsque j’y pense

Elle vit sa vie, et moi dans mon silence

Je lui survis, passager de l’absence

Je chante et je ris sous le ciel

Est-ce que l’on peut vivre sans elle

Elle vit sa vie, et dans ma solitude

Je lui survis plutôt par habitude

Seuls mes rêves ont de ses nouvelles

Je ne peux pas vivre sans elle

Elle avait la façon

Pour parler d’un roman

Avait plus d'émotions

Que pour ses sentiments

Elle avait des violences

Des poussées de passion

Puis, soudain l’indifférence

J’imaginai ses yeux

Le ciel exactement

Et je pensais que Dieu

Avait eu du talent

Elle était délivrance

Elle était dérision

Ça me rend fou lorsque j’y pense

Au Refrain

Вона знала секрет

Ураганні ночі

Вона шкодувала

Дитячі ранки

Вона мала на увазі

Меланхолія

Хто перекинувся на свята

Вона була богемною

У серці в шкірі

Вона знала, як сказати, що я люблю тебе

Але не словами

Вона була нахабством

Вона була божевіллям

Мене зводить з розуму, коли я думаю про це

Вона живе своїм життям, а я в мовчанні

Я переживаю його, пасажира відсутності

Я співаю і сміюся під небом

Чи можемо ми жити без цього

Вона живе своїм життям, і в моїй самотності

Я радше переживу його за звичкою

Лише мої мрії чують від неї

Я не можу жити без неї

Вона мала шлях

Говорити про роман

Було більше емоцій

Тільки за свої почуття

Вона була жорстокою

Сплески пристрасті

Потім раптом байдужість

Я уявляв його очі

Небо точно

А я думав, що Бог

Мав талант

Вона була визволенням

Вона була насмішкою

Мене зводить з розуму, коли я думаю про це

На хорі