Stehe still - Georges Sebastian, Orchester der Städtischen Oper Berlin, Kirsten Flagstad

Sausendes, brausendes Rad der Zeit

Messer du der Ewigkeit;

Leuchtende Sphären im weiten All

Die ihr umringt den Weltenball;

Urewige Schöpfung, halte doch ein

Genug des Werdens, laß mich sein!

Halte an dich, zeugende Kraft

Urgedanke, der ewig schafft!

Hemmet den Atem, stillet den Drang

Schweiget nur eine Sekunde lang!

Schwellende Pulse, fesselt den Schlag;

Ende, des Wollens ew’ger Tag!

Daß in selig süßem Vergessen

Ich mög alle Wonnen ermessen!

Wenn Aug' in Auge wonnig trinken

Seele ganz in Seele versinken;

Wesen in Wesen sich wiederfindet

Und alles Hoffens Ende sich kündet

Die Lippe verstummt in staunendem Schweigen

Keinen Wunsch mehr will das Innre zeugen:

Erkennt der Mensch des Ew’gen Spur

Und löst dein Rätsel, heil’ge Natur!

Метене, ревуче колесо часу

ніж ти вічності;

Світяться сфери в широкому просторі

Ви, що оточуєте світову кулю;

Первісне створіння, тримайтеся

Досить ставати, дозволь мені бути!

Тримайся, породжувальна сила

Оригінальна думка, яка творить вічно!

Зупиняє дихання, вгамовує потяг

Помовчи на секунду!

Набряк пульсує, зв'язує такт;

Кінець, вічний день бажання!

Що в блаженно-солодкому забутті

Я можу виміряти всі насолоди!

Коли очі в очі п’ють блаженно

душа повністю занурена в душу;

сутність знаходить себе в сутності

І вся надія сповіщає про свій кінець

Губа замовкає від подиву

Інтер'єр більше не хоче народжувати бажання:

Розпізнає слід людини Вічного

І розгадай свою загадку, свята природа!