Дрозды - Геннадий Белов

Вы слыхали, как поют дрозды,

Нет не те дрозды, не полевые,

А дрозды, волшебники дрозды,

Певчие избранники России.

Вот они расселись по лесам,

Зазвучали до самозабвенья,

Узнаю я их по голосам.

Звонких повелителей мгновенья.

Звуки вырастают как цветы

Грустные, веселые, любые,

То горячие до красноты,

То холодновато-голубые.

Достают до утренней звезды

Радугами падают на травы.

Шапки прочь!

В лесу поют дрозды.

Для души поют, а не для славы.

Шапки прочь!

В лесу поют дрозды,

Для души поют, а не для славы.

Ви чули, як співають дрозди,

Немає не те дрозди, не польові,

А дрозди, чарівники дрозди,

Співочі обранці Росії.

Ось вони розсілися по лісах,

Зазвучали до самозабуття,

Дізнаюся я їх за голосами.

Дзвінких володарів миті.

Звуки виростають як квіти

Сумні, веселі, будь-які,

Те гарячі до червоності,

То холодновато-блакитні.

Дістають до ранкової зірки

Райдугами падають на трави.

Шапки геть!

У лісі співають дрозди.

Для душі співають, а не для слави.

Шапки геть!

У лісі співають дрозди,

Для душі співають, а не для слави.