The Lady Lies - Genesis

The man steps out in the moonlight

At the sound of a scream from below.

He thinks he is a warrior

So he picks up his sword and goes.

From the mouth of the monster

He rescues the maiden fair.

But we know she’s a demon

Come to lure him to demon’s lair.

Through restless foliage and tall trees he leads

To a house in a clearing, a place in her fear she calls home.

«Come with me, I need you,

I fear the dark and I live all alone.

I’ll give you wine and food too

And something special after if you like.»

And though his body bids him

To enter in with her,

There was something in her manner

That his mind could not ignore.

Also it is whispered

In the kingdom far and wide,

To beware a little cottage

In the forest in a glade.

For who knows what magic takes place in his world?

So he just thanks her kindly preparing to go on his way.

«Come with me, I need you,

I fear the dark and I live all alone.

I’ll give you wine and food too

And something special after if you like.

Come to my garden,

Taste the fruits and the spices of love.

You can’t resist me,

I’m the kind that your dreams tell you of."

«So glad you could make it We had everything arranged.

So glad you saw fit to pay a call.»

Some men never listen,

And others never learn,

But why this man did as he did

Only he will ever know.

He knew he was walking

Into a waiting trap,

Neatly set up for him

With a bait so richly wrapped.

So he went inside there to take on what he found

But he never escaped them, for who can escape what he desires?

«Come with me, I need you,

I fear the dark and I live all alone.

I’ll give you wine and food too

And something special after if you like.»

Чоловік виходить у місячному світлі

На звук крику знизу.

Він думає, що він воїн

Тому він бере свій меч і йде.

З вуст монстра

Він рятує дівчину-ярмарку.

Але ми знаємо, що вона демон

Прийдіть, щоб заманити його в лігво демона.

Крізь неспокійне листя та високі дерева він веде

До будинку на галіні, місця в її страху, яке вона називає домом.

«Ходи зі мною, ти мені потрібен,

Я боюся темряви і живу зовсім один.

Я дам тобі вина і їжі

І щось особливе після, якщо бажаєте».

І хоча його тіло просить його

Щоб увійти з нею,

Щось було в її манері

Його розум не міг ігнорувати.

Також це пошепки

У королівстві далеко й широко,

Остерігатися маленької хатинки

В лісі на галявині.

Бо хто знає, яка магія відбувається в його світі?

Тож він просто дякує їй за те, що готується продовжувати свою дорогу.

«Ходи зі мною, ти мені потрібен,

Я боюся темряви і живу зовсім один.

Я дам тобі вина і їжі

І щось особливе після, якщо бажаєте.

Приходь до мого саду,

Скуштуйте фрукти та прянощі кохання.

Ти не можеш протистояти мені,

Я такий, про якого розповідають твої мрії».

«Дуже радий, що ви змогли це зробити. Ми все влаштували.

Дуже радий, що ви вважали за потрібне оплатити дзвінок.»

Деякі чоловіки ніколи не слухають,

А інші ніколи не навчаються,

Але чому цей чоловік вчинив так він вчинив

Тільки він буде знати.

Він знав, що йшов

У пастку очікування,

Акуратно створений для нього

З наживкою, такою щедро загорнутою.

Тож він зайшов туди, щоб забрати те, що знайшов

Але він ніколи не уникав їх, бо хто може уникнути того, чого він бажає?

«Ходи зі мною, ти мені потрібен,

Я боюся темряви і живу зовсім один.

Я дам тобі вина і їжі

І щось особливе після, якщо бажаєте».