На перекрёстке Луны - Гарик Сукачёв, Бригада С

Наш полет — в ночь, наш пароль — страх,

Ета поездка будет последней улыбкой ночи на наших устах.

Ты может быть что-то скажешь, но не заметишь мой взгляд скрытый маскою тьмы,

Я притаюсь, как серая мышь на перекрестке луны.

Подари мне образы прошлого дня, протяни руки ладонями вверх,

Если завтра что-то случится, это можно узнать теперь.

Ты помнишь, каким было море?

Оно соткано было из пены и тьмы,

Но с нами ничто не могло случится на перекрестке луны.

На перекреске луны.

Твое имя — смятенье, мое имя — вопрос.

Ты знаешь место, где прервется линия нашей любви.

И если ты улыбнешься, протянешь мне руки и скажешь: «Смотри».

Я отвернусь, чтобы остаться на перекрестке луны.

На перекреске луны.

Ты слышишь, как бьется душа за белой стеной с именем: «Рок».

Когда ты захочешь вернуться, я буду уже далеко.

Но когда ты посмотришь в небо и увидишь в нем золотые огни,

Знай, это я разложил костры на перекреске луны.

На перекреске луны.

Это я, жду тебя на перекрестке луны!!!

Наш політ — вночі, наш пароль — страх,

Ця поїздка буде останньою посмішкою ночі на вустах.

Ти може бути щось скажеш, але не помітиш мій погляд прихований маскою пітьми,

Я пристаю, як сіра миша на перехресті місяця.

Подаруй мені образи минулого дня, простягни руки долонями вгору,

Якщо завтра щось трапиться, це можна дізнатись тепер.

Ти пам'ятаєш, яким було море?

Воно виткано було з піни і тьми,

Але з нами ніщо не могло статися на перехресті місяця.

На перехресті місяця.

Твоє ім'я - сум'яття, моє ім'я - питання.

Ти знаєш місце, де перерветься лінія нашого кохання.

І якщо ти посміхнешся, простягнеш мені руки і скажеш: «Дивись».

Я відвернуся, щоб залишитися на перехресті місяця.

На перехресті місяця.

Ти чуєш, як б'ється душа за білою стіною з ім'ям: «Рок».

Коли ти захочеш повернутися, я буду вже далеко.

Але коли ти подивишся в небо і побачиш в ньому золоті вогні,

Знай, це я розклав вогнища на перехресті місяця.

На перехресті місяця.

Це я, чекаю тебе на перехресті місяця!