Муза - Гарик Погорелов

Я помню моменты, над которыми сутками я умирал

Когда не было света, я думал что вовсе не выбраться

Помню апрель тот, кидаю последние вещи в рюкзак

Это был мой последний билет, но первый рывок и самый холодный вокзал

Я даже не знал, что все закрутиться, как сильно я писал

В автобусах, а не в такси, я не скажу, что замотался от музла

Я до сих пор его люблю как восемнадцать лет назад

Ты будто моих снов отражение

Я помню твое каждое движение

И я тогда влюбился в тебя

Я тону между строк, я творец, а ты муза

Ты будто моих снов отражение

Я помню твое каждое движение

И я тогда влюбился в тебя

Я тону между строк, я творец, а ты муза

Прости родная, что я начал забывать о том,

Как ты меня спасла, когда я хотел летать с балконов

И только семь твоих аккордов

Разделяли толстую веревку в мыле с моим горлом

Извини, что я так и не заметил того момента,

Когда ты себя буквально в конверте мне принесла

И отдала, будто без повода

Мне в компенсацию, этому серому городу

Ты будто моих снов отражение

Я помню твое каждое движение

И я тогда влюбился в тебя

Я тону между строк, я творец, а ты муза

Ты будто моих снов отражение

Я помню твое каждое движение

И я тогда влюбился в тебя

Я тону между строк, я творец, а ты муза

Теперь я в самолетах с поездами

Коротаю время и считаю плитки тротуаров

Меня глазами слепят фары

Проезжающих автобусов и городских трамваев

Я пролетел за пару месяцев

Гектарами по небу, сколько не было за жизнь

Но я до сих пор помню моменты

Что, вспоминая, искренно душа дрожит

Ты будто моих снов отражение

Я помню твое каждое движение

И я тогда влюбился в тебя

Я тону между строк, я творец, а ты муза

Ты будто моих снов отражение

Я помню твое каждое движение

И я тогда влюбился в тебя

Я тону между строк, я творец, а ты муза.

Я пам'ятаю моменти, над якою добою я вмирав

Коли не було світла, я думав, що зовсім не вибратися

Пам'ятаю квітень той, кидаю останні речі у рюкзак

Це був мій останній квиток, але перший ривок та найхолодніший вокзал

Я навіть не знав, що все закрутитися, як я писав

В автобусах, а не в таксі, я не скажу, що замотався від музла

Я досі його люблю як вісімнадцять років тому

Ти ніби моїх снів відображення

Я пам'ятаю твій кожен рух

І я тоді закохався у тебе

Я тону між рядків, я творець, а ти муза

Ти ніби моїх снів відображення

Я пам'ятаю твій кожен рух

І я тоді закохався у тебе

Я тону між рядків, я творець, а ти муза

Вибач рідна, що я почав забувати про те,

Як ти мене врятувала, коли я хотів літати з балконів

І лише сім твоїх акордів

Розділяли товсту мотузку в милі з моїм горлом

Вибач, що я так і не помітив того моменту,

Коли ти себе буквально у конверті мені принесла

І віддала, ніби без приводу

Мені на компенсацію, цьому сірому місту

Ти ніби моїх снів відображення

Я пам'ятаю твій кожен рух

І я тоді закохався у тебе

Я тону між рядків, я творець, а ти муза

Ти ніби моїх снів відображення

Я пам'ятаю твій кожен рух

І я тоді закохався у тебе

Я тону між рядків, я творець, а ти муза

Тепер я в літаках із поїздами

Короткую час і рахую плитки тротуарів

Мене очима сліплять фари

Проїжджаючих автобусів та міських трамваїв

Я пролетів за пару місяців

Гектарами по небу, скільки не було за життя

Але я досі пам'ятаю моменти

Що, згадуючи, щиро душа тремтить

Ти ніби моїх снів відображення

Я пам'ятаю твій кожен рух

І я тоді закохався у тебе

Я тону між рядків, я творець, а ти муза

Ти ніби моїх снів відображення

Я пам'ятаю твій кожен рух

І я тоді закохався у тебе

Я тону між рядками, я творець, а ти муза.