Дубай - Гарик Погорелов

Да, ты мне так пару звонков и можно бросить

Я пропадаю на битах, если слышен твой голос

И хватит задавать свои дурацкие вопросы

Делать фото и трогать губами мои папиросы

Да, ты мне так пару звонков и до свидания

Ты меня бесишь, анфасом мы тоже в панораме

И для меня ты выглядишь как принцесса дивана

Ведь твоя стихия, далеко не преданность, а спальная

А, я брошу тебя, но немного позже

Ты мой Дубай, но в котором часто идёт дождик

Просто думай, прежде чем бросать слова на ветер

Тебя брошу, ты теперь мой сигаретный пепел

А, я брошу тебя, но немного позже

Ты мой Дубай, но в котором часто идёт дождик

Просто думай, прежде чем бросать слова на ветер

Тебя брошу, ты теперь мой сигаретный пепел

(А, я)

Я чувственный придурок, если смог тебе поверить

Будя меня на утро, будишь зверя

И осталось пару капель, чтобы вырваться из клетки

Ты самый редкий сорт ненормального человека

Я брошу всё что ты хочешь, хоть и зависим нормально

У тебя звёзды на небе, у меня белый фонарик

Не передать словами как же ты меня достала

А если быть точнее, то просто заебала

Я так хочу тебя размазать по стене бетонной

Когда хватаешь телефон и пробуешь пароли подобрать

Но никак тебе не высунуть свой нос из номера

В котором есть двухспальная кровать, ты поняла о чём я

Ты слышишь?

Я не понял

В тебе живого меньше, чем чего-то запрещенного

Ты хочешь оторваться, как минимум от пола

Московского отеля, 45 балкона (45 балкона)

А, я брошу тебя, но немного позже

Ты мой Дубай, но в котором часто идёт дождик

Просто думай, прежде чем бросать слова на ветер

Тебя брошу, ты теперь мой сигаретный пепел

А, я брошу тебя, но немного позже

Ты мой Дубай, но в котором часто идёт дождик

Просто думай, прежде чем бросать слова на ветер

Тебя брошу, ты теперь мой сигаретный пепел

(А, я)

А, я брошу тебя, но немного позже

Ты мой Дубай, но в котором часто идёт дождик

Просто думай, прежде чем бросать слова на ветер

Тебя брошу, ты теперь мой сигаретный пепел

(А, я)

Так, ти мені так пару дзвінків і можна покинути

Я пропадаю на бітах, якщо чути твій голос

І вистачить ставити свої безглузді питання

Робити фото та чіпати губами мої цигарки

Так, ти мені так пару дзвінків і до побачення

Ти мене дратуєш, анфасом ми теж у панорамі

І для мене ти виглядаєш як принцеса дивана

Адже твоя стихія, далеко не відданість, а спальна

А, я кину тебе, але трохи пізніше

Ти мій Дубай, але в якому часто йде дощ

Просто думай, перш ніж кидати слова на вітер

Тебе кину, ти тепер мій цигарковий попіл

А, я кину тебе, але трохи пізніше

Ти мій Дубай, але в якому часто йде дощ

Просто думай, перш ніж кидати слова на вітер

Тебе кину, ти тепер мій цигарковий попіл

(А я)

Я чуттєвий придурок, якщо зміг тобі повірити

Будучи мене на ранок, будиш звіра

І залишилося кілька крапель, щоб вирватися з клітки

Ти найрідкісніший сорт ненормальної людини

Я кину все що ти хочеш, хоч і залежний нормально

У тебе зірки на небі, у мене білий ліхтарик

Не передати словами як ти мене дістала

А якщо бути точніше, то просто заебала

Я так хочу тебе розмазати по бетонній стіні

Коли вистачаєш телефон і пробуєш паролі підібрати

Але ніяк тобі не висунути свій ніс із номера

У якому є двоспальне ліжко, ти зрозуміла, про що я

Ти чуєш?

Я не зрозумів

У тобі живого менше, ніж чогось забороненого

Ти хочеш відірватись, як мінімум від підлоги

Московського готелю, 45 балконів (45 балконів)

А, я кину тебе, але трохи пізніше

Ти мій Дубай, але в якому часто йде дощ

Просто думай, перш ніж кидати слова на вітер

Тебе кину, ти тепер мій цигарковий попіл

А, я кину тебе, але трохи пізніше

Ти мій Дубай, але в якому часто йде дощ

Просто думай, перш ніж кидати слова на вітер

Тебе кину, ти тепер мій цигарковий попіл

(А я)

А, я кину тебе, але трохи пізніше

Ти мій Дубай, але в якому часто йде дощ

Просто думай, перш ніж кидати слова на вітер

Тебе кину, ти тепер мій цигарковий попіл

(А я)