Пустяк - Галина Журавлёва

А разве нам с тобой чего не хватает…

Все гости разошлись и выпито вино…

Разобрана постель и мотылёк летает…

Стучится, как и мы в закрытое окно…

Стучится, как и мы в закрытое окно…

Казалось бы какой пустяк…

Навстечу сделать первый шаг…

И вспомнить всё чем дорожим, что не забудешь…

И без особенных причин в потоке мыслей и машин…

Шепнуть волшебные слова, что просто любишь…

А за окном дожди которую неделю…

И полусонный свет усталых фонарей…

И показалось вдруг, всё то, что мы хотели…

Растаяло в тумане непогожих дней…

Растаяло в тумане непогожих дней…

А помнишь тот июль, волшебные закаты…

Как нас свела с ума внезапная гроза…

И ты в тот сладкий миг какой-то виноватый…

И я не знала как взглянуть в твои глаза…

И я не знала как взглянуть в твои глаза…

А хіба нам з тобою чого не вистачає...

Всі гості розійшлися і випито вино.

Розібрано ліжко і метелик літає…

Стукає, як і ми в закрите вікно...

Стукає, як і ми в закрите вікно...

Здавалося би якась дрібниця...

Навстік зробити перший крок.

І згадати все чим дорожимо, що не забудеш…

І без особливих причин у потоку думок і машин.

Шепнути чарівні слова, що просто любиш…

А за вікном дощу який тиждень...

І напівсонне світло втомлених ліхтарів...

І здалося раптом, все те, що ми хотіли...

Растало в тумані непогожих днів...

Растало в тумані непогожих днів...

А пам'ятаєш той липень, чарівні заходи...

Як нас звела з розуму раптова гроза…

І ти в та солодка мить якась винна...

І я не знала як подивитись у твої очі...

І я не знала як подивитись у твої очі...