А там на улице - Галина Журавлёва

Говорят, я тобою брошена — ты решил

Что же, пусть так и будет.

На дворе, белоснежной порошею,

Грустным вальсом, кружится зима.

Говорят, я тобою брошена,

Как травинка косою, скошена

Холод ночи, плетет без устали,

В окнах, инеем, кружева.

А там, на улице, рябина спелая,

Купает ягоды в снегу.

Ну, что тут сделаешь, когда по белому,

Рисуют черную пургу.

А там, на улице, рябина спелая,

Сидят, по парам снегири.

Вот так, встречаются, потом расходятся,

С рябиной горечью, внутри.

Говорят, я тобою брошена — ты решил

Что же, пусть так и будет.

Бог простит, а друзья не осудят,

Да и что им, они же друзья

Говорят, я тобою брошена,

Постучалась беда непрошено.

Болью в грудь, словно в дверь.

Наивная!!!

Не подумав, открыла я.

Кажуть, я тобою кинута — ти вирішив

Що ж, нехай так і буде.

На дворі, білою порошею,

Сумним вальсом, крутиться зима.

Кажуть, я тобою кинута,

Як травинка косою, скошена

Холод ночі, плете без утоми,

У вікнах, інеєм, мережива.

А там, на вулиці, горобина стигла,

Купує ягоди у снігу.

Ну, що тут зробиш, коли по білому,

Малюють чорну завірюху.

А там, на вулиці, горобина стигла,

Сидять, по парах снігурі.

Ось так, зустрічаються, потім розходяться,

З горобиною гіркотою, всередині.

Кажуть, я тобою кинута — ти вирішив

Що ж, нехай так і буде.

Бог простить, а друзі не засудять,

Так і що їм, вони вже друзі

Кажуть, я тобою кинута,

Постукало лихо непрохане.

Біль у грудях, немов у двері.

Наївна!

Не подумавши, відкрила я.