Мне нравится - Галина Беседина, Сергей Тараненко

Мне нравится, что вы больны не мной,

Мне нравится, что я больна не вами,

Что никогда тяжелый Шар Земной

Не уплывет под нашими ногами.

Проигрыш.

Мне нравится, что можно быть смешной —

Распущенной — и не играть словами,

И не краснеть удушливой волной,

Слегка соприкоснувшись рукавами.

Мне нравится еще, что вы при мне

Спокойно обнимаете другую,

Не прочите мне в адовом огне

Гореть за то, что я не вас целую.

Что имя нежное мое, мой нежный, не

Упоминаете ни днем, ни ночью — всуе…

Что никогда в церковной тишине

Не пропоют над нами: аллилуйя!

Спасибо вам и сердцем и рукой

За то, что вы меня — не зная сами!

-

Так любите: за мой ночной покой,

За редкость встреч закатными часами,

За наши не-гулянья под луной,

За солнце, не у нас над головами, —

За то, что вы больны — увы!

— не мной,

За то, что я — увы больна!

— не вами!

Проигрыш.

Спасибо вам и сердцем и рукой

За то, что вы меня — не зная сами!

-

Так любите: за мой ночной покой,

За редкость встреч закатными часами,

За наши не-гулянья под луной,

За солнце, не у нас над головами, —

За то, что вы больны — увы!

— не мной,

За то, что я — увы больна!

— не вами!

Мені подобається, що ви хворі не мною,

Мені подобається, що я хвора не вами,

Що ніколи важка Куля Земної

Не спливе під нашими ногами.

Програш.

Мені подобається, що можна бути смішним —

Розпущеної—і не грати словами,

І не червоніти задушливою хвилею,

Трохи зіткнувшись рукавами.

Мені подобається ще, що ви при мені

Спокійно обіймаєте іншу,

Не прочитайте мені в Адовому вогні

Горіти за те, що я не вас цілую.

Що ім'я ніжне моє, мій ніжний, не

Згадуєте ні днем, ні ночью — марно…

Що ніколи в церковній тиші

Не проспівають над нами: алілуйя!

Дякую вам і серцем і рукою

За те, що ви мене – не знаючи самі!

-

Так любіть: за мій нічний спокій,

За рідкість зустрічей західним годинником,

За наші не-гуляння під місяцем,

За сонце, не у нас над головами, —

За те, що ви хворі — на жаль!

— не мною,

За те, що я— на жаль хвора!

—не вами!

Програш.

Дякую вам і серцем і рукою

За те, що ви мене – не знаючи самі!

-

Так любіть: за мій нічний спокій,

За рідкість зустрічей західним годинником,

За наші не-гуляння під місяцем,

За сонце, не у нас над головами, —

За те, що ви хворі — на жаль!

— не мною,

За те, що я— на жаль хвора!

—не вами!