Stanza 365 - Fred De Palma

Mi chiedi perchè il cielo è grigio

È perchè c'è il cemento pure in paradiso

Mi chiedi perchè litighiamo

Perchè ci piace litigare per fare pace

Ma ci pensi mai?

Che prima guardavamo il cielo e ora guardiamo Sky (Sky)

È assurdo se ci pensi dai

Mentre apro un’altra bottiglia di Champagne

Cerchi di tenermi i piedi in terra come Chagall

Non sono molto bravo a stare ai patti

Sono molto più bravo a stare ai party

Sono già tipo le 7:20

Fare ste serate mi uccide

Sono vittima degli eventi

Nel cielo, no, non sono i lampi

È Dio che vuole che mi sposto da te

Mi sta facendo i lampeggianti

Prima volevo solo te, ora sono così solo che

Nemmeno il karma ritorna da me

Ora la festa finisce

E resto solo, dietro le quinte

Ora la distanza l’avverto

Che ironia la mia stanza d’albergo

È un anno che

Gli sorrido fissando nel vuoto

Ma non sanno che

Ho davanti una foto in cui guardo te

Non so per quanto ti ricorderò

Mentre affogo dentro questi shot

E perdo i sensi di colpo

Ma i sensi di colpa no

Vedo il letto che si stringe

Senza te sembra un freezer

Vieni da me, la mia stanza d’hotel

È la numero 365

Mi chiedono se nei pezzi parlo di me

Se sono mai stato fidanzato

Io dico: «Macché»

Ho sempre preso un po' di qua

Un po' di lì, un po' di là

Come quando ti prepari un piatto

Dal buffet ma

Tu mi aspettavi a casa sveglia

Arrotolata nelle lenzuola come una caramella

Ora, quando torno a casa, c'è solo la para sveglia

E mi ritrovo a mangiare da solo dalla teglia

È assurdo, no?

Che, ora, il mio numero di stanza

È lo stesso numero di giorni che ci distanzia

Dico a tutti che sto bene, ma è una farsa

Ormai vivo nel panico, ho preso la cittadin-ansia

E ogni volta che salgo sul palco

Spero ancora di vedere il tuo sguardo dall’alto

Solo per fissarti come fossi un ritratto

E vederti andare via come fossi in ritardo

Ora la festa finisce

E resto solo, dietro le quinte

Ora la distanza l’avverto

Che ironia la mia stanza d’albergo

È un anno che

Gli sorrido fissando nel vuoto

Ma non sanno che

Ho davanti una foto in cui guardo te

Non so per quanto ti ricorderò

Mentre affogo dentro questi shot

E perdo i sensi di colpo

Ma i sensi di colpa no

Vedo il letto che si stringe

Senza te sembra un freezer

Vieni da me, la mia stanza d’hotel

È la numero 365

Ви питаєте мене, чому небо сіре

Це тому, що на небі теж є бетон

Ви питаєте мене, чому ми боремося

Тому що ми любимо боротися за мир

Але чи думаєш ти коли-небудь про це?

Раніше ми дивилися на небо, а тепер дивимося на Небо (Небо)

Це абсурд, якщо подумати

Поки я відкриваю чергову пляшку шампанського

Намагайся триматися на землі, як Шагал

Я не дуже вмію торгуватися

Мені набагато краще бути на вечірках

Вже близько 7:20

Влаштовувати ці вечори мене вбиває

Я жертва подій

У небі, ні, це не блискавка

Це Бог хоче, щоб я віддалився від тебе

Він блимає мені

Раніше я хотів тільки тебе, тепер я такий самотній

До мене навіть карма не повертається

Тепер вечірка закінчується

А я лишився один за кадром

Тепер попереджаю дистанцію

Який іронічний мій готельний номер

З того часу минув рік

Я посміхаюся йому, дивлячись у простір

Але вони цього не знають

Переді мною фото, на якому я дивлюся на тебе

Я не знаю, як довго буду пам'ятати тебе

Як я тону в цих кадрах

І я раптом втрачаю свідомість

Але почуття провини – ні

Я бачу, як стискається ліжко

Без вас він схожий на морозилку

Іди до мене, мій готельний номер

Це номер 365

Вони запитують мене, чи я говорю про себе у шматках

Якщо я колись був заручений

Я кажу: "Зовсім ні"

Мені завжди звідси трохи

Трохи там, трохи далі

Як коли готуєш страву

З буфету але

Ти чекав мене вдома неспаний

Згорнуті в простирадла, як цукерки

Тепер, коли я приходжу додому, там тільки парабудильник

І я вважаю, що їм самотньо зі сковороди

Це абсурд, чи не так?

Тепер це номер моєї кімнати

Стільки ж днів віддаляє нас

Я всім кажу, що у мене все добре, але це фарс

Зараз я живу в паніці, я взяв громадянку-тривогу

І щоразу виходжу на сцену

Я все ще сподіваюся побачити твій погляд згори

Просто дивитися на тебе, як на портрет

І бачу, як ти йдеш, ніби запізнився

Тепер вечірка закінчується

А я лишився один за кадром

Тепер попереджаю дистанцію

Який іронічний мій готельний номер

З того часу минув рік

Я посміхаюся йому, дивлячись у простір

Але вони цього не знають

Переді мною фото, на якому я дивлюся на тебе

Я не знаю, як довго буду пам'ятати тебе

Як я тону в цих кадрах

І я раптом втрачаю свідомість

Але почуття провини – ні

Я бачу, як стискається ліжко

Без вас він схожий на морозилку

Іди до мене, мій готельний номер

Це номер 365