The Saddest Thing Of All - Frank Sinatra

Through a blurry window out above the rooftop,

I keep looking at the rain-swept sky

In this small apartment where she used to love me,

I just sit here as my life goes by.

There’s no doorbell ringing, no sweet sounds of singing,

Just a silent room where tears won’t dry.

Life is sad when people hurt you, sad when friends desert you,

Sad when dreams get lost beyond recall,

But remembering that love stopped blossoming,

And that’s the saddest thing of all.

Once we had it made, our days one grand parade

Of thrills and laughter, only lovers know,

She was proud of me and we were young and free

One touch was all it took, and off we go,

Now above the rain, I hear a passing plane,

And all my loneliness begins to show.

Life is sad when people hurt you, sad when friends desert you,

Sad when dreams get lost beyond recall,

But remembering from spring to lonely spring,

Well, that’s the saddest thing of all.

Крізь розпливчасте вікно над дахом,

Я не перестаю дивитися на залите дощем небо

У цій маленькій квартирі, де вона любила мене,

Я просто сиджу тут, як моє життя проходить.

Немає дзвону в двері, немає солодких звуків співу,

Просто тиха кімната, де сльози не висихають.

Життя сумне, коли люди завдають тобі болю, сумне, коли друзі тебе покидають,

Сумно, коли мрії губляться безповоротно,

Але згадуючи, що любов перестала цвісти,

І це найсумніше з усього.

Щойно ми зробили це, наші дні стали одним грандіозним парадом

Про трепет і сміх знають лише закохані,

Вона пишалася мною, а ми були молоді й вільні

Достатньо лише одного дотику, і ми —

Тепер над дощем я чую пролітаючий літак,

І вся моя самотність починає проявлятися.

Життя сумне, коли люди завдають тобі болю, сумне, коли друзі тебе покидають,

Сумно, коли мрії губляться безповоротно,

Але згадуючи від весни до самотньої весни,

Ну, це найсумніше з усього.