Gitans - Francis Cabrel

Quand t’es parti gitan

Tu as laissé seulement

Une voiture en morceaux

T’as pris des chaises de bambou

Ta guitare de rien du tout

T’as mis le vent sous ta peau

T’as caressé les oiseaux, t’as caressé les oiseaux

T’as mis des pierres sur le feu

Les femmes aux longs cheveux

Ont tout lavé dans les seaux

Séché le linge sur des buissons

Rentré les gosses dans les camions

Sur les paniers de roseaux

Et caressé les oiseaux, caressé les oiseaux

Où allais-tu?

A part les flaques de boue

Et quelque traces de roues

Tu n’as rien voulu laisser

T’as mis ta fierté gitane

Aux rideaux des caravanes

Comme des drapeaux pliés

T’as caressé les oiseaux, caressé les oiseaux

Où allais-tu?

J’ai peur des lumières des villes

Des grandes maisons immobiles

Des jardins bâtis tout autour

J’ai peur qu’on emmène d’office

Au bout du fusil des milices

Les enfants de notre amour

Ils traitent nos filles de voleuses

Du fond de leur maisons peureuses

Pleines de chiens de combat

Ils attachent leurs volailles

Ils surveillent leurs ferrailles

On ne se ressemble pas…

Y’a un panneau depuis

Stationnement interdit

Comme s’il y avait eu la peste

T’as plus qu'à chercher ailleurs

Des gens qui auront moins peur

En espérant qu’il en reste

Et caresser les oiseaux !

Коли ти пішов від циганки

Тільки ти пішов

Машина на шматки

Ви взяли бамбукові стільці

Ваша ніщо гітара

Ти вклав вітер під шкіру

Ти пташок гладив, ти пташок гладив

Ви кладете каміння на вогонь

жінки з довгим волоссям

Помили все у відрах

Сушена білизна на кущах

Поверніть дітей у вантажівки

На очеретяних кошиках

І пташок гладив, пташок гладив

куди ти збирався?

Крім грязьових калюж

І деякі колії

Ти не хотів нічого залишати

Ти надів свою циганську гордість

До завіс караванів

Як складені прапори

Ти пестив пташок, пестив пташок

куди ти збирався?

Я боюся вогнів міста

Великі нерухомі будинки

Навколо побудовані сади

Боюся, ми автоматично візьмемо

На кінці гармата ополченців

Діти нашої любові

Наших дівчат називають злодіями

З глибини їхніх страшних домівок

Повно бійцівських собак

Вони підв’язують свою домашню птицю

Вони дивляться на свій металобрухт

Ми не схожі...

Є знак від

ПАРКОВКА ЗАБОРОНЕНА

Ніби була чума

Треба просто шукати в іншому місці

Люди, які будуть менше боятися

Сподіваюся, що залишилося

І погладьте пташок!