A Faint Illumination - Fragments Of Unbecoming

Betraying wisdom towards sheltering of thou

For I’m not liar — drenching all my past in you

Building enemies — the ones that scattered me before

My world on fire — retaliating undone deeds

My fate — not just words to bring me down

Aside — melting withered disacceptance

Eternal struggle, forcing disgust with redemption

My dead emotions — showing me this black dimension

Forsaken dreams I bleed — neither that I’m not awaking

Can’t stand the calling — fervant fears that I have doubted

The soul devoured — surrendering an endless distrust

Lost all glory — serving no more altered deride

A Faint Illumination!

Pleasure of the elder ones — fulfilling obedience

Enlightening shadows — overwhelming lurking pathway

My tasteful harmony — scourging lifeless superstition

A life so disagreed, never to be released…

Betraying wisdom towards sheltering of thou …

Abandoning the sun — I bleed!

Abandoning the sun!

Pleasure of the elder ones …

A Faint Illumination!

Soilent hereby, whispers crawling upwards silent

Devotion intense, calling from the darkest inwards

Scattered ease, falling into unborn sorrows

Illumination — forgotten source of insane wishes

Abandoning the sun!

Зраджуючи мудрість, щоб прихистити вас

Бо я не брехуна — затоплюю в тебе все своє минуле

Створення ворогів — тих, які розсіяли мене до цього

Мій світ у вогні — відплата за незроблені вчинки

Моя доля — не просто слова, щоб збити мене

Осторонь — тане зів’яле невдоволення

Вічна боротьба, що примушує огиду відкупом

Мої мертві емоції — показують мені цей чорний вимір

Закинуті мрії я стекаю кров’ю — і не прокидаюся

Не можу терпіти покликання — палкі страхи, в яких я сумнівався

Душа пожерла — відмовившись від нескінченної недовіри

Втратив всяку славу — більше не служити зміненим глузуванням

Слабке освітлення!

Насолода старшим — виконання послуху

Просвітлюючі тіні — прихований шлях

Моя гармонія зі смаком — бичування неживих забобонів

Життя настільки незгодне, що його ніколи не випустити…

Зраджуючи мудрість, щоб приховати себе…

Залишаючи сонце — я стікаю кров’ю!

Відмова від сонця!

Радість старшим…

Слабке освітлення!

Сайлент цим, шепіт повзе вгору безшумно

Відданість сильна, кличе від найтемнішого всередину

Розсіяна легкість, впадаючи в ненароджені печалі

Ілюмінація — забуте джерело божевільних бажань

Відмова від сонця!