Flores Mustias - La Cara B with Iván Abando feat. Basel with Carlos Talavera, La Cara B, Talavera

Okay, mi cuerpo vive en paz, mi mente en calma

A pesar de todo me mantengo firme en este drama

La vida me pasó factura, la calle me prestó su ayuda, su cobijo

Y soy hijo del asfalto y finjo

Estar en un hotel cada noche

A cada parque me brindo mi estancia, no hay reproche

A cada amanecer, una sonrisa por estar

Aprendí a apreciar la vida sentado en la barra’e un bar

Aprendí que las cosas no son como las pintan

Ni tu vida es tan bonita ni el dinero da felicidad

Yo también soñé con esa casa

Vacaciones en familia y una VISA, vida hermosa, quizá

La rutina no es problema, no tengo prisa

Sopla la brisa de otra mañana caprichosa

Y así la cosa, cambia en el invierno

Cuando el día se hace eterno y la noche un puto infierno

Pero no hay adversidad que me impida seguir viviendo

¿Tú lo estas viendo?

Dime qué está pasando

Antes de que cuentes diez, ya estaré de vuelta y no importa

Tu vida resuelta;

si algo falta, no importa

Soporto la mirada compasiva

Tolero la agresiva, en definitiva día a día

A ti y a mi también y quién esta ahí arriba, me pregunto

Dime quién y si es que hay alguien no me ve

Unos tantos, otros tan poco

Dime qué es lo que hace falta para no volverse loco, yeah, man

Pues hay quien el dinero les deprime

Y hay quienes no tienen, sobreviven y siguen

Unos tantos y otros tan poco

Dime qué es lo que hace falta para no volverse loco, yeah, man

Pues hay quien el dinero les deprime

Y hay quienes no tienen, sobreviven y siguen, yo

Bien, mi mente en soledad, mi cuerpo en cama

En mañana siento la verdad, ese es mi drama

Tener que ir a currar para ganar demasiado

Sin poder vivir por pagar el adosado

Porque tengo familia casa y coche

Miles de facturas, ya no hay nada de reproches

En mi cárcel son de oro los barrotes

Mi canción es un sinfín de gritos de mil voces

¿Tú los oyes o tan solo son recuerdos

Atrapados en la mente de un tipo tan cuerdo?

Por lo menos tengo dinero y miedo al cero

Porque al menos no soy pobre y tengo un techo

Pobre hombre, nombre pobre, confórmese con sobres

Cartones y temblores en la noche

Calienta los fogones, falto de sensaciones

Acepto condiciones pues siempre mi opción es

Yo voy al bar cuando sopla el huracán, cuando

Quiero olvidar y no hay manera de callar llantos

Veo quemar en una hoguera toda pasión

Sin compasión aparto la visión que me da tanto

Asco y flaqueos en mi keo en plan abstracto

Soñando con Keops, siendo reo de un gran pacto

Soy actor supremo, el viejo dueño de mis actos

Impactos son fieros en los sueños de mi raptor

Entre tanto panteón, mi mansión

Entre blanco y negro, mi gris visión

Esclavo del tiempo, de un dictador contento

De tanto y tan amargo sufrimiento

Si miento al espejo a diario

Y sobra el pundonor tachando un calendario

Y día a día asoma el resplandor de este calvario

Yo querría Soma pa' el dolor del solitario

Unos tantos, otros tan poco

Dime qué es lo que hace falta para no volverse loco, yeah, man

Pues hay quien el dinero les deprime

Y hay quienes no tienen, sobreviven y siguen

Unos tantos y otros tan poco

Dime qué es lo que hace falta para no volverse loco, yeah, man

Pues hay quien el dinero les deprime

Y hay quienes no tienen, sobreviven y siguen, yo

Добре, моє тіло живе в мирі, мій розум у спокої

Незважаючи на все, я твердо стою в цій драмі

Життя дало мені своє, вулиця дала мені свою допомогу, свій притулок

А я син асфальту і вдаю

Перебування в готелі щовечора

Кожному парку пропоную своє перебування, дорікань немає

На кожному сході сонця посмішка бути

Я навчився цінувати життя, сидячи в барі

Я дізнався, що речі не такі, як їх малюють

Ні твоє життя таке прекрасне, ні гроші дають щастя

Я теж мріяв про той будинок

Сімейний відпочинок і ВІЗА, прекрасне життя, можливо

Рутина не проблема, я не поспішаю

Повіє вітерець чергового примхливого ранку

І так взимку все змінюється

Коли день стає вічним, а ніч — пеклом

Але немає такої біди, яка б не заважала мені жити далі

Ви це бачите?

Скажи мені, що відбувається

Перш ніж ви порахуєте до десяти, я повернуся, і це не має значення

Ваше життя вирішилося;

якщо чогось не вистачає, це не має значення

Я несу жалісливий погляд

Я терплю агресивність, безперечно день у день

Ти і я теж, і хто там, мені цікаво

Скажіть мені, хто і чи є хтось, хто мене не бачить

Одних так багато, інших так мало

Скажи мені, що потрібно, щоб не зійти з розуму, так, чоловіче

Ну, є ті, кого гроші пригнічують

А є ті, у кого немає, виживають і продовжують

Одних так багато, а інших так мало

Скажи мені, що потрібно, щоб не зійти з розуму, так, чоловіче

Ну, є ті, кого гроші пригнічують

А є ті, у кого немає, виживають і продовжують, я

Ну, мій розум один, моє тіло в ліжку

Завтра я відчуваю правду, це моя драма

Доводиться йти на роботу, щоб заробити занадто багато

Не маючи можливості прожити, щоб заплатити за таунхаус

Бо в мене є сім’я, будинок і машина

Тисячі рахунків, докорів більше немає

У моїй в'язниці злитки зроблені із золота

Моя пісня — нескінченні крики тисячі голосів

Ти їх чуєш чи це лише спогади

У пастці розуму такого здорового хлопця?

Принаймні, у мене є гроші, а страх нульовий

Бо я принаймні не бідний і маю дах

Бідна людина, погане ім’я, задовольняйтеся конвертами

Картон і тремтіння вночі

Розігрівають печі, бракує відчуттів

Я приймаю умови, тому що мій вибір завжди

Я йду в бар, коли ураган дме, коли

Хочеться забути, а сльози не можна заглушити

Я бачу, як вся пристрасть горить у багатті

Без співчуття я забираю бачення, яке дає мені так багато

Відраза і хитання в мі кео в абстрактному плані

Мріючи про Хеопса, бути винним у великому пакті

Я найвищий актор, старий власник своїх актів

У снах мого хижого хижака удари люті

Серед багатьох пантеонів мій особняк

Між чорним і білим, моє сіре бачення

Раб часу, щасливого диктатора

Таких і таких гірких страждань

Так, я щодня брешу перед дзеркалом

І честь залишається за викреслювання календаря

І день у день з’являється сяйво цієї Голгофи

Я б хотів Сому на біль самотнього

Одних так багато, інших так мало

Скажи мені, що потрібно, щоб не зійти з розуму, так, чоловіче

Ну, є ті, кого гроші пригнічують

А є ті, у кого немає, виживають і продовжують

Одних так багато, а інших так мало

Скажи мені, що потрібно, щоб не зійти з розуму, так, чоловіче

Ну, є ті, кого гроші пригнічують

А є ті, у кого немає, виживають і продовжують, я