J'ai beau vouloir - Florent Pagny

J’ai beau vouloir parler comme les étoiles, pour l'éblouir un peu

Je ne fais que cracher des cailloux sous la toile

Qui me laissent malheureux, un goût de poussière dans la bouche

J’ai beau vouloir sourire comme le soleil pour éclairer ses yeux

Je n’allume que des feux de paille dérisoires

Qui m'étouffent sous la cendre

Et m'éclipsent tout à fait dans le noir, dans le noir

J’ai beau vouloir l’entendre à l’infini

Me raconter sa vie, ses rêves, ses envies

Résonne seulement cet écho lancinant

De mon cœur comme un métal hurlant, j’ai beau vouloir

J’ai beau vouloir que des croissants de lune

Accrochent dans nos cheveux un destin de fortune

J’ai beau vouloir lancer mon cœur à sa hauteur

J’ai beau vouloir alors meubler l’absence

Couvrir à tout jamais le bruit de son silence

Je ne fais que maquiller d’une peinture qui passe

Un espace soudain démesuré

J’ai beau vouloir, j’ai beau vouloir, j’ai beau vouloir

J’ai beau vouloir sourire comme le soleil pour éclairer ses yeux

Pour l'éblouir un peu, je n’allume que des feux de paille

Des flashs dérisoires, des flashs dérisoires, dérisoires

J’ai beau vouloir que des croissants de lune

Accrochent dans nos cheveux un destin de fortune

J’ai beau vouloir lancer mon cœur à sa hauteur

J’ai beau vouloir alors meubler l’absence

Couvrir à tout jamais le bruit de son silence

Je ne fais que maquiller d’une peinture qui passe

Un espace soudain démesuré

J’ai beau vouloir, j’ai beau vouloir, j’ai beau vouloir

J’ai beau vouloir, j’ai beau vouloir, j’ai beau vouloir.

Можливо, я захочу говорити, як зірки, щоб трохи засліпити його

Я просто плюю камінчиками під полотно

Це лишає мене жалю, присмак пилу в роті

Як би мені не хотілося посміхатися, як сонце, щоб висвітлити його очі

Я розпалюю лише мізерні солом’яні вогні

Що мене душить під попелом

І затьмарить мене зовсім у темряві, в темряві

Можливо, я хочу це слухати нескінченно

Розкажи мені про його життя, його мрії, його бажання

Лише лунає це переслідує відлуння

Від душі, як кричить метал, як би я не хотів

Як би я не хотів півмісяця

Повісьте в наші волосся долю удачі

Як би мені не хотілося віддати їй своє серце

Як би я не хотів заповнити відсутність

Назавжди прикрий звук його мовчання

Я просто малюю вицвілою фарбою

Несподівано великий простір

Скільки я хочу, скільки хочу, скільки хочу

Як би мені не хотілося посміхатися, як сонце, щоб висвітлити його очі

Щоб його трохи засліпити, я розпалюю лише солом’яні вогнища

Смішні спалахи, смішні, безглузді спалахи

Як би я не хотів півмісяця

Повісьте в наші волосся долю удачі

Як би мені не хотілося віддати їй своє серце

Як би я не хотів заповнити відсутність

Назавжди прикрий звук його мовчання

Я просто малюю вицвілою фарбою

Несподівано великий простір

Скільки я хочу, скільки хочу, скільки хочу

Скільки я хочу, скільки хочу, скільки хочу.