Condoléances - Florent Pagny

A mes prétentions, donneur de leçon

Qu’ailleurs est toujours, plus beau qu’on ne pense

A ma bonne étoile qui tant bien que mal

M’a toujours accordé une dernière chance

A toutes mes erreurs et bras d’honneur

Dont je reconnais le manque d'élégance

Le passé est bien là où il doit être

Et le paraître voué à disparaître

Avec toutes mes condoléances

A mes illusions, ces contre-façons

Auxquelles on donne toujours trop d’importance

A mes parenthèses, filées à l’anglaise

Pour en revenir des amours de vacances

Aux pêchés d’orgueil, en faire le deuil

Et pour les autres, une minute de silence

Hier est bien tombé aux oubliettes

A peine s’il reste quelques fleurs que l’on jette

Avec toutes mes condoléances

A mes paradis, perdus ou maudits

Là je n’ai rien à dire pour ma défense

A tous mes abus, ses voies sans issues

Qui peuvent attendre encore une repentence

Aux monts et merveilles qu’un jour on paie

Et on à beau le svoir à l’avance

Le passé a sans doute une raison d'être

Non, ce n’est pas demain qu"il va renaître

Avec toutes mes condoléances

A ma vie de garçon, aux temps bien trop longs

De soi-disant plaisirs et jouissance

Pour ce seul présent qui balaie l’avant

Et surtout qui n’a pas d'équivalence

A ce plein soleil, sans autres pareils

Qui lui ressemble, sinon l'évidence

Le passé est bien là, il doit être

Il peut bien d’une croix disparaître

Avec toutes mes condoléances

Sans remords, sans regrets

Sans remords, sans regrets

Jamais

До моїх претензій, вчитель

Це десь в іншому місці завжди прекрасніше, ніж ми думаємо

До моєї щасливої ​​зірки, яка якось

Завжди давав мені останній шанс

За всі мої помилки та зброї честі

Чию відсутність елегантності я визнаю

Минуле там, де йому належить

І, здається, приречені зникнути

З усіма моїми співчуттями

На мої ілюзії, ці підробки

Яким завжди надають занадто великого значення

До моїх дужок, розкручених англійською

Повертаючись із святкових романів

За гріхи гордині, оплакувати їх

А для інших – хвилина мовчання

Вчорашній день пішов у Лету

Залишилося ледве кілька квітів, які ми викидаємо

З усіма моїми співчуттями

До мого раю, загубленого чи проклятого

Тут мені нема чого сказати на свій захист

На всі мої зловживання, його глухий кут

Хто ще може дочекатися покаяння

До гір і чудес, що одного дня ми платимо

І ми можемо знати це наперед

Минуле, напевно, має певну мету

Ні, не завтра він відродиться

З усіма моїми співчуттями

На моє життя хлопчика, на надто довгі часи

Так званих насолод і насолод

За той подарунок, що проноситься попереду

А особливо у кого немає еквівалентності

На це повне сонце, без рівних

Хто на нього схожий, як не очевидний

Минуле є, воно повинно бути

Він цілком може з хрестом зникнути

З усіма моїми співчуттями

Без докорів сумління, без жалю

Без докорів сумління, без жалю

Ніколи