Ces gens-là - Florent Pagny

D’abord, d’abord, y a l’aîné

Lui qui est comme un melon

Lui qui a un gros nez

Lui qui sait plus son nom

Monsieur tellement qu’y boit

Tellement qu’il a bu

Qui fait rien de ses dix doigts

Mais lui qui n’en peut plus

Lui qui est complètement cuit

Et qui s’prend pour le roi

Qui se saoule toutes les nuits

Avec du mauvais vin

Mais qu’on retrouve matin

Dans l'église qui roupille

Raide comme une saillie

Blanc comme un cierge de Pâques

Et puis qui balbutie

Et qui a l'œil qui divague

Faut vous dire, Monsieur

Que chez ces gens-là

On ne pense pas, Monsieur

On ne pense pas, on prie

Et puis, y a l’autre

Des carottes dans les cheveux

Qu’a jamais vu un peigne

Qu’est méchant comme une teigne

Même qu’il donnerait sa chemise

A des pauvres gens heureux

Qui a marié la Denise

Une fille de la ville

Enfin d’une autre ville

Et que c’est pas fini

Qui fait ses p’tites affaires

Avec son p’tit chapeau

Avec son p’tit manteau

Avec sa p’tite auto

Qu’aimerait bien avoir l’air

Mais qui a pas l’air du tout

Faut pas jouer les riches

Quand on n’a pas le sou

Faut vous dire, Monsieur

Que chez ces gens-là

On n’vit pas, Monsieur

On n’vit pas, on triche

Et puis, il y a les autres

La mère qui ne dit rien

Ou bien n’importe quoi

Et du soir au matin

Sous sa belle gueule d’apôtre

Et dans son cadre en bois

Y a la moustache du père

Qui est mort d’une glissade

Et qui r’garde son troupeau

Bouffer la soupe froide

Et ça fait des grands flchss

Et ça fait des grands flchss

Et puis y a la toute vieille

Qu’en finit pas d’vibrer

Et qu’on attend qu’elle crève

Vu qu’c’est elle qu’a l’oseille

Et qu’on n'écoute même pas

C’que ses pauvres mains racontent

Faut vous dire, Monsieur

Que chez ces gens-là

On n’cause pas, Monsieur

On n’cause pas, on compte

Et puis et puis

Et puis il y a Frida

Qui est belle comme un soleil

Et qui m’aime pareil

Que moi j’aime Frida

Même qu’on se dit souvent

Qu’on aura une maison

Avec des tas de fenêtres

Avec presque pas de murs

Et qu’on vivra dedans

Et qu’il fera bon y être

Et que si c’est pas sûr

C’est quand même peut-être

Parce que les autres veulent pas

Parce que les autres veulent pas

Les autres ils disent comme ça

Qu’elle est trop belle pour moi

Que je suis tout juste bon

A égorger les chats

J’ai jamais tué de chats

Ou alors y a longtemps

Ou bien j’ai oublié

Ou ils sentaient pas bon

Enfin ils ne veulent pas

Parfois quand on se voit

Semblant que c’est pas exprès

Avec ses yeux mouillants

Elle dit qu’elle partira

Elle dit qu’elle me suivra

Alors pour un instant

Pour un instant seulement

Alors moi je la crois, Monsieur

Pour un instant

Pour un instant seulement

Parce que chez ces gens-là

Monsieur, on ne s’en va pas

On ne s’en va pas, Monsieur

On ne s’en va pas

Mais il est tard, Monsieur

Il faut que je rentre chez moi

Спочатку, по-перше, є найстарший

Той, хто схожий на диню

Той, у кого великий ніс

Той, хто більше не знає свого імені

Г так багато, що він п'є

Так багато він випив

Хто своїми десятьма пальцями нічого не робить

Але той, хто більше не витримує

Той, хто повністю зварений

І хто думає, що він король

Хто щовечора напивається

З поганим вином

Але це ми знаходимо вранці

У сплячій церкві

Жорсткий, як уступ

Біла, як пасхальна свічка

А потім хто заїкається

А в кого око блукає

Мушу вам сказати, сер

Що з цими людьми

Ми не думаємо, сер

Ми не думаємо, ми молимося

А потім є інший

Морква в волоссі

Що бачила гребінець

Що значить, як стригучий лишай

Навіть він віддав би свою сорочку

Бідним щасливим людям

Хто одружився з Дениз

Міська дівчина

Нарешті з іншого міста

І це не закінчилося

Хто займається своїм маленьким бізнесом

Зі своїм капелюшком

Зі своїм пальто

З його маленькою машиною

Як би ти хотів виглядати

Але хто не здається зовсім

Не грайте в багатих

Коли не маєш ні копійки

Мушу вам сказати, сер

Що з цими людьми

Ми не живемо, сер

Ми не живемо, ми обманюємо

А потім є інші

Мати, яка нічого не каже

Або що завгодно

І з вечора до ранку

Під його прекрасним обличчям апостола

І в його дерев’яному каркасі

Там вуса батька

який помер від ковзання

І хто стежить за своїм стадом

Їжте холодний суп

І це робить чудовий flchss

І це робить чудовий flchss

А ще є дуже старий

Це ніколи не перестає вібрувати

І ми чекаємо, коли вона помре

Оскільки вона має щавель

А ми навіть не слухаємо

Що кажуть його бідні руки

Мушу вам сказати, сер

Що з цими людьми

Ми не розмовляємо, сер

Ми не говоримо, ми рахуємо

І тоді, і тоді

А ще є Фріда

Хто гарний, як сонце

І хто мене любить так само

Що я люблю Фріду

Навіть як ми часто говоримо

Що у нас буде будинок

З великою кількістю вікон

Майже без стін

І ми будемо в ньому жити

І буде добре там бути

А якщо не впевнений

Може все ще буде

Бо інші не хочуть

Бо інші не хочуть

Інші так кажуть

Вона занадто красива для мене

Що я тільки хороший

Щоб зарізати котів

Я ніколи не вбивав котів

Або так давно

Або я забув

Або вони погано пахли

Ну не хочуть

Іноді, коли ми бачимося

Здається, це не навмисне

З її мокрими очима

Вона каже, що піде

Вона каже, що піде за мною

Так на мить

Лише на мить

Тому я їй вірю, сер

На мить

Лише на мить

Тому що з цими людьми

Сер, ми не йдемо

Ми не йдемо, сер

Ми не йдемо

Але вже пізно, сер

Я маю йти додому