20 ans - Florent Pagny

Pour tout bagage on a vingt ans

On a l’expérience des parents

On se fout du tiers comme du quart

On prend l' bonheur toujours en r’tard

Quand on aime c’est pour tout' la vie

Cette vie qui dure l’espace d’un cri

D’un' permanent' ou d’un blue jean

Et pour le reste on imagine

Pour tout bagage on a sa gueule

Quand elle est bath ça va tout seul

Quand elle est moche on s’habitue

On s’dit qu’on est pas mal foutu

On bat son destin comme les brêmes

On touche à tout on dit: «Je t’aime»

Qu’on soit d’la balance ou du Lion

On s’en balance on est des lions

Pour tout bagage on a vingt ans

On a des réserves de printemps

Qu’on jetterait comme des miettes de pain

À des oiseaux sur le chemin

Quand on aime c’est jusqu'à la mort

On meurt souvent et puis l’on sort

On va griller une cigarette

L’amour ça s’prend et puis ça s’jette

Pour tout bagage on a sa gueule

Qui cause des fois quand on est seul

C’est ç' qu’on appelle la voix du d’dans

Ça fait parfois un d’ces boucans

Pas moyen de tourner l’bouton

De cette radio, on est marron

On passe à l’examen d’minuit

Et quand on pleure on dit qu’on rit

Pour tout bagage on a vingt ans

On a un’rose au bout des dents

Qui vit l’espace d’un soupir

Et qui vous pique avant d’mourir

Quand on aime c’est pour tout ou rien

C’est jamais tout, c’est jamais rien

Ce rien qui fait sonner la vie

Comme un réveil au coin du lit

Pour tout bagage on a sa gueule

Devant la glace quand on est seul

Qu’on ait été chouette ou tordu

Avec les ans tout est foutu

Alors on maquille le problème

On s’dit qu’y a pas d'âge pour qui s’aime

Et en cherchant son cœur d’enfant

On dit qu’on a toujours vingt ans

За будь-який багаж нам двадцять

Маємо досвід батьків

Нам байдуже ні третина, ні чверть

Ми приймаємо щастя завжди пізно

Коли ти любиш, це на все життя

Це життя, яке триває простір крику

З «перманентних» або синіх джинсів

А решта уявляємо

За будь-який багаж у нас є рот

Коли вона купається, це проходить само собою

Коли вона потворна, ти звикаєш

Ми кажемо собі, що не дуже облаштовані

Ми свою долю б’ємо, як лящі

Ми торкаємося до всього, що говоримо: «Я люблю тебе»

Незалежно від того, Терези ми чи Леви

Нам байдуже, що ми леви

За будь-який багаж нам двадцять

У нас є весняні запаси

Викинули, як панірувальні сухарі

До птахів у дорозі

Коли ми любимо, це до смерті

Ми часто вмираємо, а потім виходимо

Ми збираємося викурити сигарету

Любов береться, а потім її кидають

За будь-який багаж у нас є рот

Хто іноді розмовляє, коли ми на самоті

Це те, що ми називаємо голосом всередині

Це іноді робить одну з цих ракеток

Немає можливості повернути кнопку

З цього радіо ми коричневі

Йдемо на опівнічний іспит

А коли ми плачемо, ми кажемо, що сміємося

За будь-який багаж нам двадцять

У нас на кінці зубів троянда

Хто живе для простору зітхання

І хто жалить тебе перед смертю

Коли ми любимо це на все або нічого

Це ніколи не все, це ніколи нічого

Це ніщо, що змушує життя дзвеніти

Як будильник на кутку ліжка

За будь-який багаж у нас є рот

Перед дзеркалом, коли ми одні

Чи ми були гарними, чи то кривими

З роками все руйнується

Отже, вирішуємо проблему

Ми говоримо собі, що не існує віку для тих, хто любить один одного

І шукає своє дитяче серце

Кажуть, тобі завжди двадцять