Medalla de cartón - Fito & Fitipaldis

Nunca se empieza una batalla tarde,

las penas siempre llegan enseguida,

tu siempre pides para nunca darme,

yo solo pido lo que tu me quitas.

Y el cielo que rebienta de repente,

como un infierno que llego deprisa,

tierra cobarde que a nadie defiendes,

pero no lo saben… pero no lo saben.

Esa bandera siempre huele a sangre,

triste paisaje… todo de cenizas,

distintas guerras… distintas ciudades,

el mismo fueqo que quemo gernica.

Tu crees que estoy cantando en el desierto,

yo se que solo muere lo que olvidas,

hay corazones llenos de agujeros,

pero no lo saben… pero no lo saben.

Todo lo que no se ve,

lo que nadie nos conto,

lo que se quedo en la piel,

la memoria del dolor.

Que le den al general,

la medalla de cartón,

se la tienen que clavar,

llenita en el corazón.

Todo lo que no se ve,

lo que nadie nos conto,

lo que se quedo en la piel,

la memoria del dolor.

Todo lo que no se ve,

lo que nadie nos conto,

lo que se quedo en la piel…

Todo lo que no se ve,

lo que nadie nos conto,

lo que se quedo en la piel,

la memoria del dolor.

Que le den al general,

la medalla de cartón,

se la tienen que clavar,

llenita en el corazón.

Todo lo que no, todo lo que no… (x8)

(Gracias a pili por esta letra)

Ви ніколи не починаєте битву пізно

смуток завжди приходить швидко,

ти завжди просиш ніколи не давати мені,

Я прошу тільки те, що ти від мене забираєш.

І небо, що раптово розривається,

як пекло, що настало швидко,

боягузлива земля, що ти нікого не захищаєш,

але вони не знають... але вони не знають.

Цей прапор завжди пахне кров’ю

сумний пейзаж... весь попіл,

різні війни, різні міста,

той самий вогонь, що спалив Герницю.

Ти думаєш, що я співаю в пустелі

Я знаю, що вмирає лише те, що ти забуваєш,

там серця, повні дір,

але вони не знають... але вони не знають.

Все, що не видно,

що нам ніхто не сказав,

що залишилося на шкірі,

пам'ять про біль.

До біса генерала

картонна медаль,

вони повинні це зробити,

повний у серці.

Все, що не видно,

що нам ніхто не сказав,

що залишилося на шкірі,

пам'ять про біль.

Все, що не видно,

що нам ніхто не сказав,

що залишилося на шкірі...

Все, що не видно,

що нам ніхто не сказав,

що залишилося на шкірі,

пам'ять про біль.

До біса генерала

картонна медаль,

вони повинні це зробити,

повний у серці.

Все, чого немає, все, що ні… (x8)

(Спасибі pili за ці тексти)