Credo - Fish

I watch the tv every night,

I stay awake by satellite,

I hope and pray the nightmares,

Stay away today.

An oily shroud on a coral reef,

A black clouds hanging over me.

When I hit on the remote,

The programmes stay the same.

Credo, credo, credo, credo.

An assegai slick with sweat and blood,

A shotgun barks at a rabid dog,

A shallow grave hugs a highway,

Beneath a bleaching sun.

Credo, credo, credo, credo,

It dont mean nothin;

it dont mean nothin

It dont mean nothin;

it dont mean nothin to me.

When cancer sucks a young girls breast.

When a company chains a young mans soul

When the coal dust stole

My grandads breath away.

A tattered tramp tacks a windy wynd,

To close a crowded circle a braziers light,

A man becomes a mountain, in the falling snow.

A mother screams and a baby cries.

The memory gone before the blood has dried.

A needle pricks the conscience,

To help it fade away.

The more you scream, the less you hear,

Or thats how it used to be.

But I just cant tell the difference

Anymore these days.

The open lips of an alter boy,

A planet spins in a silent void,

The options are ever fewer

On the ground these days

sic.

is this supposed to be altar?

this is how it appears on the lyric sheet.

Я дивлюсь телевізор щовечора,

Я не сплю за допомогою супутника,

Я сподіваюся і молюся про кошмари,

Тримайся сьогодні подалі.

Масляний саван на кораловому рифі,

Наді мною нависають чорні хмари.

Коли я натискаю пульт,

Програми залишаються такими ж.

Кредо, кредо, кредо, кредо.

Плизький ассегай від поту й крові,

Рушниця гавкає на скаженого собаку,

Неглибока могила обіймає шосе,

Під білим сонцем.

Кредо, кредо, кредо, кредо,

Це нічого не означає;

це нічого не означає

Це нічого не означає;

для мене це нічого не означає.

Коли рак смокче груди молодої дівчини.

Коли компанія сковує душу молодої людини

Коли вугільний пил вкрав

У моїх дідусів перехоплює дух.

Пошарпаний волоцюга насилає вітряний вітер,

Щоб замкнути переповнене коло, вогнище мангала,

Людина стає горою в снігу, що падає.

Мама кричить, а дитина плаче.

Спогад зник до того, як кров висохла.

Голка коле совість,

Щоб допомогти воно зникнути.

Чим більше кричиш, тим менше чуєш,

Або так це колись було.

Але я просто не можу відрізнити

Вже в ці дні.

Відкриті губи альтер-хлопчика,

Планета крутиться в тихій порожнечі,

Варіантів стає все менше

У ці дні на землі

sic.

це має бути вівтар?

ось як це з’являється на аркуші лірики.