Skogsdotter - Finntroll

En gång jag foro som en modig ungersven

Jag vandrade skog, jag besökte bygd

Då tog jag mitt bröd, stockar då fälldes

I djupaste skog, forslades till brukets eld

Vi togo brännvin vid Bäckens ström

Av ruset vi sjungo, skröt om bragd och täljde fläsk

Natten kom i fullmånens sken

Ingen vind, inte rördes en gren

Huldrans Gång

Eldens Sång

Då sutto jag vid elden ensam

Huttrade i slutsommar nett

En skugga blott jag såg nu nalkas

Bland furors kvist, runt björkars spiror

Huldrans Gång

Mot månen en skymt

Eldens Sång

Silver mot blekvit by

Hennes bryn så mörkt

Med stripigt klängande hår

Ett tredje öga som ormens blott

Hennes anlete förgyllde

Hornkrönt hon smög

Som en skugga av stjärnestoft

Hon mig smekt

Viskande, klösande nu red

Då jag vaknat ur min slumran

Med brännmarkt skinn

Ett minne blott vår vilda lek

Ur ett drömmars kväde

Denna skogens dotter, såg jag aldrig mer

Ack, ingen min förkunnelse tro

Men bland urträds skepnad evig

En gamling han få sin sista ro

Natten kom i fullmånens sken

Ingen vind, inte rördes en gren

Jag slumrade in, mossan mig tog

Hennes mark jag vandrat, sen jag dog

Once upon a time I traveled like a brave young swain

I wandered in the forests, I visited the countryside

I ate my bread there, happened to choke on it

In the deepest forest, taken away to fires of the mill

We took snaps near the brook’s current

Of drunkenness we sang, bragged and boasted and carved meat

Night arrived in the full moon’s shining

No wind, nothing moving the fields

Huldran’s stride

Song of fire

There I sat slone by the fire

Shivering in the late summer night

I suddenly saw a shadow closing on me

Among pine branches, around birches' sprouts

Huldran’s stride

A glimpse towards the moon

Song of fire

Silver onto a snow-white village

Her brows so dark

With spindly, creeping hair

A third eye like a snake eye

Her visage gilded

Horn-crowned she sneaked

Like a shadow made of stardust

She caressed me

Whispering, now tearing

Then I woke from my slumber

With a branded skin

Our wild game just a memory

Out of a dreamer’s ballad

Never again I saw the forest’s daughter

Ah, no one believed my story

But among the eternal shapes of the ancient forest

An old man is allowed his final rest

Night arrived in the full moon’s shining

No wind, nothing moving the fields

I fell to slumber, the moss took me

I wandered on her lands ever since I died

Одного разу я пішов, як хоробрий молодий друг

Я гуляв у лісі, я відвідував село

Тоді я взяв свій хліб, колоди потім повалив

У найглибший ліс був перевезений на млин пожежа

Ми брали бренді в Bäckens ström

Від сп’яніння ми співали, хвалилися подвигами та різали свинину

Настала ніч у світлі повного місяця

Ні вітру, ні гілки не торкнувся

Хулдранс Гонг

Пісня вогню

Тоді я сидів біля багаття сам

Тремтіла в сітці кінця літа

Наближалася тільки тінь, яку я бачив

Серед гілок сосен, коло шпилів беріз

Хулдранс Гонг

Назустріч місяцю проблиск

Пісня вогню

Срібло на тлі блідо-білого міста

Її брови такі темні

З липким смугастим волоссям

Третє око, як у змії, голе

Її обличчя позолочене

Увінчана рогом вона самовдоволена

Як тінь зоряного пилу

Вона пестила мене

Шепіт, дряпає тепер червоний

Коли я прокинувся від сну

З фірмовою шкірою

Просто спогад про нашу дику гру

З айви мрії

Цю лісову доньку я більше не бачив

На жаль, ніхто не проповідував моєї віри

Але серед наростів назавжди

Старий він отримує останній відпочинок

Настала ніч у світлі повного місяця

Ні вітру, ні гілки не торкнувся

Я задрімав, мох забрав мене

Її землею я ходив, відколи помер

Колись давно я мандрував, як хоробрий молодий свій

Я блукав по лісах, бував у селі

Я їв там свій хліб, випадково подавився

У найглибшому лісі, відведеному на вогнища млина

Ми зробили знімки біля течії струмка

Про пияцтво ми співали, вихвалялися і хвалилися, і різьблено м'ясо

Ніч настала у світлі повного місяця

Ні вітру, ніщо не рухає поля

Шрок Хулдрана

Пісня вогню

Там я сидів безпорадно біля багаття

Тремтіння пізньої літньої ночі

Я раптом побачив, що на мене наближається тінь

Серед соснових гілок, навколо паростків берез

Шрок Хулдрана

Погляд на місяць

Пісня вогню

Срібло на білосніжне село

Її брови такі темні

З тонким, повзучим волоссям

Третє око, як око змії

Тут обличчя позолочене

Увенчана рогом вона прокралася

Як тінь із зоряного пилу

Вона пестила мене

Шепоче, тепер рветься

Тоді я прокинувся від сну

З фірмовою шкірою

Наша дика гра лише спогад

З балади мрійника

Ніколи більше я не бачив лісової дочки

О, ніхто не повірив моїй історії

Але серед вічних форм прадавнього лісу

Старій людині дають останній відпочинок

Ніч настала у світлі повного місяця

Ні вітру, ніщо не рухає поля

Я заснув, мох забрав мене

Я блукав по її землях відтоді, як помер