Maktens Spira - Finntroll

Jag sprang med brisen

Mot norr den eviga isen

Jag fann en dalgang

En massiv spricka

Masarna visade vägen ur skyn

Da mötte jag isen

Da fann jag hav

En storm steg ur vagors djup

En hemlighet om maktens spira

Urgudar nu ristat genom mej

Sparet in i isen gick

Djupt mot dess frusna kärna

(Där den stod evigt stel

Gick en fara in med flodens ström

Ner mot det bla jag vandra

Isen i mina adror fär dagar tio)

Där fanns en grotta, en faslig sal

I grottans mitt han stod

Som djupet kallat ur stjärnors ljus

Krigarren mäktig fran rymders sus

Ur hans frusna hand jag tuggat

Ett spjut fran en ändlös plats

Ett skrik ett dan fran spjutets blad

Maktens spira med stjärnors rad

Tusende steg mot jordens yttre

Fran djupet jag än en gang steg

Nu grinet ej släckas fran detta tryne

Ett slag nu badas, snart slutförs allt

I ran with the wind

Northward, the perpetual ice

I found a valley

A massive gash

Seagulls guided me from the sky

Then I met the ice

Then I found the sea

A storm arose from the deep waves

A secret of the scepter of might

Ancient Gods now etched through me

The trail went into the ice

Deeply towards it’s frozen core

There it stood, forever unmoving

Followed a crack and the flowing water

Down towards the blue I wandered

The ice in my veins, for ten days

There was a cave, a ghostly chamber

In the middle of the cave he stood

Which the deep has conjured from the light of stars

The mighty warrior of the void

From his frozen hand I ate

A spear from an endless place

A cry, a rumble from the blade of the spear

The spire of might with a row of stars

Thousands of steps towards the the surface

From the depths I once again arose

Now the grin of my snout will not be extinguished

A battle now beckons, soon all will be finished

Я біг з вітерцем

На півночі вічний лід

Я знайшов долину

Масивна тріщина

Маси показали вихід із неба

Потім я зустрів лід

Тоді я знайшов море

З глибини примх піднялася буря

Секрет про паросток сили

Ідоли тепер вирізані через мене

Лопата пішла в лід

Глибоко проти свого замерзлого ядра

(Там, де він стояв вічно твердий

Потрапив у небезпеку з течією річки

Вниз до нього, серед іншого, я йду

У моїх жилах лід десять днів)

Там була печера, жахливий зал

Посеред печери він стояв

Як глибина кликала від світла зірок

Воїн могутній від свисту космосу

З його замерзлої руки я жувала

Спис з безкрайнього місця

Крик одного дня від леза списа

Шпиль влади з рядом зірок

Тисяча кроків до зовнішньої сторони землі

З глибини я знову піднявся

Тепер усмішка не згасає з цієї морди

Один мазок зараз купається, скоро все закінчиться

Я біг з вітром

На північ — вічний лід

Я знайшов долину

Масивна ранка

Чайки вели мене з неба

Потім я зустрів лід

Тоді я знайшов море

З глибоких хвиль піднявся шторм

Таємниця скіпетра могутності

Стародавні боги тепер врізалися в мене

Стежка пішла в лід

Глибоко до його замороженого ядра

Там він стояв, вічно незворушний

Слідувала тріщина і текла вода

Униз, до блакиті, я побрев

Лід у моїх жилах, десять днів

Була печера, примарна кімната

Посеред печери він стояв

Яку глибина заклинала від світла зірок

Могутній воїн порожнечі

З його замерзлої руки я їв

Спис з безкрайнього місця

Крик, гуркіт від леза списа

Шпиль могутності з рядом зірок

Тисячі кроків до поверхні

З глибини я знову піднявся

Тепер усмішка моєї морди не згасне

Битва зараз манить, скоро все закінчиться