Fru Silfver - Falconer

Herr Silfver han var en riddareman,

Han fäste en mö uti främmande land.

De levde tillsammans uti årena sju

Och barnen hon födde en och så tu.

Sen döden kom uti deras gård,

Fru Silfver hon blev lagd uppå den svartaste bår

Men faderen snart äktar en ny mor till sin gård.

Den ena hon sparkade den andra hon slog,

Den tredje hon tog uti håret och drog.

Barnen de flydde så kammaren dit moderen låg.

Den ena grät tårar den andra grät blod,

Den tredje grät mor ur svartaste jord.

På griften min hörs klagan, på griften hörs gråt.

Fru Silfver från himmelen nedstiga

Och så åter till sin gård hon gå

Och ute så för henne styvmoderen stå.

Efter mig jag lämnat både åker och äng

Men barnen de tvingas svultna I säng.

Efter mig jag lämnat bolster så blå

Men barnen de ligga på stickor och strå.

-Vill du nu ej bliva

Barnens mor så blid

Skall jag låta dig I helvetet lida och bli.

-Jag ryser och jag bävar.

Aldrig era barn skall lida någon nöd,

Jag här nu lova och hålla det till min död.

-Må då ormar fräta både hjärta och barm

Om jag sedan gör de små någon harm.

För aldrig skall jag vara strid mot din släkt

Så visa dig aldrig mer I sådan dräkt.

Och fru Silfver hon lämnar

Både trygghet och hopp

Och far sedan åter till himmelen opp.

Sen styvmoderen tager sina barn I sin famn

Och nämner dem alla vid hjärteliga namn.

Містер Сільфвер, він був лицарем,

Приставив дівчину до чужої землі.

Разом вони прожили сім років

А дітей вона народила і так ту.

Відколи смерть вийшла з їхнього двору,

Місіс Сільфвер її поклали на найчорніші носилки

Але незабаром батько одружується з новою матір’ю на своєму господарстві.

Того, кого вона вдарила ногою, того вдарила,

Третій витягла волосся і потягла.

Діти, яких вони втекли, побачили кімнату, де лежала мати.

Один плакав сльозами, інший плакав кров'ю,

Третя мати плакала з найчорнішої землі.

В моєму горі чути мій лемент, в моєму горі плач.

Пані Сільвер зійшла з небес

І так вона повертається на свою ферму

А там так за мачуху стоять.

Після мене залишив і поля, і луки

Але дітей вони змушені голодувати в ліжку.

Після мене я залишив болстери такі сині

Але діти вони лежать на палицях і соломі.

- Ти не хочеш залишитися зараз?

Мама дітей виглядала ніжно

Чи дозволити тобі в пеклі страждати і стати.

-Трежу і трясуся.

Ніколи ваші діти не зазнають труднощів,

Тепер я тут обіцяю і дотримуюся цього до самої смерті.

-Нехай тоді змії роз'їдають і серце, і лоно

Якщо я тоді зроблю малечі якусь образу.

Бо я ніколи не буду проти твоєї родини

Тож ніколи більше не з’являйся в такому костюмі.

І місіс Сільфвер вона йде

І безпека, і надія

А потім повернутися на небо.

Тоді мачуха бере дітей на руки

І згадайте їх усіх щирими іменами.