Dolcenera - Fabrizio De André

Nera che porta via, che porta via la via

Nera che non si vedeva da una vita intera così Dolcenera, nera

Nera che picchia forte (forte), che butta giù le porte (porte)

Nu l'è l’aegua ch'à fá baggiâ, imbaggiâ, imbaggiâ

Nera di malasorte che ammazza e passa oltre

Nera come la sfortuna che si fa la tana dove non c'è luna, luna

Nera di falde amare che passano le bare

Âtru da stramûâ â nu n'á, â nu n'á

Ma la moglie di Anselmo non lo deve sapere

Che è venuta per me, è arrivata da un’ora

E l’amore ha l’amore come solo argomento

E il tumulto del cielo (yeh) ha sbagliato momento (yeh)

Acqua che non si aspetta (no), altro che benedetta (no)

Acqua che porta male sale (sale) dalle scale

Sale (sale) senza sale, sale

Acqua che spacca il monte (ehi), che affonda e terra e ponte

Nu l'è l’aegua de 'na rammâ, 'n calabà, 'n calabà

Ma la moglie di Anselmo sta sognando del mare

Quando ingorga gli anfratti si ritira e risale

E il lenzuolo si gonfia sul cavo dell’onda

E la lotta si fa ancor più scivolosa e profonda (yeh)

Amìala ch'â l’arìa amìa cum'â l'é cum'â l'é

Amiala cum'â l’arìa amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Amiala cum'â l’arìa amìa amìa cum'â l'è

Amiala ch'â l’arìa amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Acqua di spilli fitti dal cielo e dai soffitti

Acqua per fotografie, sì, per cercare i complici da maledire-dire

Acqua che stringe i fianchi, tonnara di passanti

Âtru da camallâ â nu n'à, â nu n'à

Oltre il muro dei vetri si risveglia la vita

Che si prende per mano a battaglia finita

Come fa questo amore, che dall’ansia di perdersi

Ha avuto in un giorno la certezza di aversi

Acqua che ha fatto sera, che adesso si ritira

Bassa sfila tra la gente come un innocente

Che non c’entra niente, niente

Fredda come un dolore, Dolcenera senza cuore

Âtru da rebellâ â nu n'à â nu n'à

E la moglie di Anselmo sente l’acqua che scende

Dai vestiti incollati da ogni gelo di pelle

Nel suo tram scollegato da ogni distanza

Nel bel mezzo del tempo che adesso le avanza

Così fu quell’amore dal mancato finale

Così splendido e vero da potervi ingannare

Così fu quell’amore dal mancato finale

Così splendido e vero da potervi ingannare

(Mhm-ue-ue-ue-ue)

(Ue-ue-ue-ue)

(Ue-ue-ue-ue)

(Ue-ue-ue-ue)

(Ue-ue-ue-ue)

(Ue-ue-ue-ue)

(Ue-ue-ue-ue)

Amìala ch'â l’arìa amìa cum'â l'é cum'â l'é

Amiala cum'â l’arìa amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Amiala cum'â l’arìa amìa amìa cum'â l'è

Amiala ch'â l’arìa amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Comprendere

Чорне, що забирає, що забирає шлях

Чорний, якого ще не бачили за все життя, як ця Dolcenera, чорний

Чорний сильно б'є (дуже), збиває двері (двері)

Nu — aegua ch'à fá baggiâ, imbaggiâ, imbaggiâ

Чорний невдачі, що вбиває і переходить

Чорна, як біда, що влаштовує своє лігво там, де нема місяця, місяця

Чорні з гіркими нашаруваннями, що минають труни

Âtru від stramûâ â nu n'á, â nu n'á

Але дружина Ансельмо не повинна знати

Який прийшов за мною, вже годину тут

І кохання має любов як єдиний аргумент

І шум неба (так) має не той час (так)

Вода, яка не очікує (ні), крім освяченої (ні)

Погано несуча вода піднімається (піднімається) зі сходів

Сіль (соль) без солі, сіль

Вода, що гору ломить (ей), що топить і землю, і міст

Nu l'aegua de 'na rammâ,' n calabà, 'n calabà

Але дружина Ансельмо мріє про море

Коли він пронизує яри, він відступає і піднімається знову

І бринить простирадло на дуплі хвилі

І боротьба стає ще більш слизькою та глибшою (ага)

Amìala ch'â l'aria amìa cum'â l'é cum'â l'é

Amiala cum'â l'aria amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Amiala cum'â l'aria amìa amìa cum'â l'è

Amiala ch'â l’a arìa amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Вода товстих шпильок з неба і зі стель

Води для фотографій, так, шукати спільників для лайки-мови

Вода, що стягує борти, пастка перехожих

Âtru da camallâ â nu n'à, â nu n'à

За скляною стіною прокидається життя

Який бере тебе за руку, коли бій закінчився

Як ця любов, яка від тривоги губиться

За один день він був упевнений, що має себе

Вода, яка звечора, яка зараз відведена

Басса красується серед людей, як невинний

Це не має до цього нічого спільного, нічого

Холодна, як біль, Дольченера без серця

Âtru da rebellâ â nu n'à â nu n'à

І дружина Ансельмо відчуває, як сходить вода

З одягу, склеєного кожним морозом шкіри

У своєму трамваї відключилися від будь-якої відстані

В середині часу, що залишився зараз

Так було і те кохання від остаточної невдачі

Настільки красива і правдива, що може ввести в оману

Так було і те кохання від остаточної невдачі

Настільки красива і правдива, що може ввести в оману

(Мхм-еу-еу-еу-еу)

(ЄС-ЄС-ЄС-ЄС)

(ЄС-ЄС-ЄС-ЄС)

(ЄС-ЄС-ЄС-ЄС)

(ЄС-ЄС-ЄС-ЄС)

(ЄС-ЄС-ЄС-ЄС)

(ЄС-ЄС-ЄС-ЄС)

Amìala ch'â l'aria amìa cum'â l'é cum'â l'é

Amiala cum'â l'aria amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Amiala cum'â l'aria amìa amìa cum'â l'è

Amiala ch'â l’a arìa amìa ch'â l'è lé ch'â l'è lé

Зрозумійте