Bocca di rosa - Fabrizio De André

La chiamavano Bocca Di Rosa

Metteva l’amore metteva l’amore

La chiamavano Bocca Di Rosa

Metteva l’amore sopra ogni cosa

Appena scesa alla stazione

Del paesino di Sant’Ilario

Tutti si accorsero con uno sguardo

Che non si trattava di un missionario

C'è chi l’amore lo fa per noia

Chi se lo sceglie per professione

Bocca Di Rosa nè l’uno nè l’altro

Lei lo faceva per passione

Ma la passione spesso conduce

A soddisfare le proprie voglie

Senza indagare se il concupito

Ha il cuore libero oppure ha moglie

E fu così che da un giorno all’altro

Bocca Di Rosa si tirò addosso

L’ira funesta delle cagnette

A cui aveva sottratto l’osso

Ma le comari di un paesino

Non brillano certo d’iniziativa

Le contromisure fino al quel punto

Si limitavano all’invettiva

Si sa che la gente da' buoni consigli

Sentendosi come Gesù nel tempio

Si sa che la gente da' buoni consigli

Se non può più dare il cattivo esempio

Così una vecchia mai stata moglie

Senza più figli, senza più voglie

Si prese la briga e di certo il gusto

Di dare a tutte il consiglio giusto

E rivolgendosi alle cornute

Le apostrofò con parole acute:

«Il furto d’amore sarà punito -disse-

Dall’ordine costituito»

E quelle andarono dal commissario

E dissero senza parafrasar:

«Quella schifosa ha già troppi clienti

Più di un consorzio alimentare»

E arrivarono quattro gendarmi

Con i pennacchi con i pennacchi

Ed arrivarono quattro gendarmi

Con i pennacchi e con le armi

Spesso gli sbirri ed i carabinieri

Al proprio dovere vengono meno

Ma non quando sono in alta uniforme

E la accompagnarono al primo treno

Alla stazione c’erano tutti

Dal commissario al sacrestano

Alla stazione c’erano tutti

Con gli occhi rossi e il cappello in mano

A salutare chi per un poco

Senza pretese, senza pretese

A salutare chi per un poco

Portò l’amore nel paese

C’era un cartello giallo

Con una scritta nera, diceva:

«Addio Bocca Di Rosa

Con te se ne parte la primavera»

Ma una notizia un po' originale

Non ha bisogno di alcun giornale

Come una freccia dall’arco scocca

Vola veloce di bocca in bocca

E alla stazione successiva

Molta più gente di quando partiva

Chi manda un bacio, chi getta un fiore

Chi si prenota per due ore

Persino il parroco che non disprezza

Fra un miserere e un’estrema unzione

Il bene effimero della bellezza

La vuole accanto in processione

E con la Vergine in prima fila

E Bocca Di Rosa poco lontano

Si porta a spasso per il paese

L’amore sacro e l’amor profano

Вони назвали це Bocca Di Rosa

Він поставив любов він поставив любов

Вони назвали це Bocca Di Rosa

Він ставив любов понад усе

Щойно зійшов на станції

З села Сант’Іларіо

Усі помітили поглядом

Що він не був місіонером

Є ті, хто любить це від нудьги

Хто обирає це як професію

Bocca Di Rosa ні те, ні інше

Вона зробила це через пристрасть

Але пристрасть часто веде

Щоб задовольнити вашу тягу

Не досліджуючи чи concupito

У нього вільне серце або у нього є дружина

І так було з дня на день

Бокка Ді Роза підтягнувся

Смертельний гнів маленьких собак

З якого він викрав кістку

Але дружини села

Ініціативністю вони точно не блищать

Контрзаходи до цього моменту

Вони обмежилися інвективою

Відомо, що люди дають добру пораду

Відчувати себе Ісусом у храмі

Відомо, що люди дають добру пораду

Якщо він більше не може подавати поганий приклад

Отже, стара жінка, яка ніколи не була дружиною

Без дітей, без бажання

Він потрудився і, звичайно, смак

Щоб кожному дати правильну пораду

І звертаючись до рогоносців

Він апострофував їх пронизливими словами:

«Крадіжка любові буде покарана, - сказав він, -

З установленого порядку"

І пішли до інспектора

І сказали, не перефразовуючи:

«У паршивого вже забагато клієнтів

Більше ніж харчовий консорціум"

І четверо жандармів приїхали

З шлейфами з шлейфами

І четверо жандармів приїхали

З шлейфами та зброєю

Часто копи і карабінери

Вони не виконують свій обов’язок

Але не тоді, коли я в повному костюмі

І проводжали її до першого потяга

Всі були на станції

Від комісаря до ризничого

Всі були на станції

З червоними очима і капелюхом у руці

Щоб ненадовго привітати тих

Невибагливий, невибагливий

Щоб ненадовго привітати тих

Він приніс любов до країни

Був жовтий знак

Чорним шрифтом було написано:

«До побачення, Бокка Ді Роза

Весна починається з тебе"

Але трохи оригінальних новин

Для цього не потрібна газета

Як стріла з лука, пускає

Літати швидко з рота в рот

І на наступній станції

Набагато більше людей, ніж коли він пішов

Хто шле поцілунок, хто кидає квітку

Хто бронює на дві години

Навіть пароха, який не зневажає

Між жалюгідним і крайнім миропомазанням

Ефемерне благо краси

Він хоче, щоб вона була наступною в процесії

І з Богородицею в першому ряду

І Bocca Di Rosa неподалік

Йде гуляти по країні

Священна любов і світська любов