Si el cielo está gris - Extrechinato y Tu, Fito & Fitipaldis

La soledad no está tan sola…

¡No ves que a mí no me abandona!

Como una tempestad que va arrancando los tejados;

No sé quien me quitó lo que jamás me había dado

Me asomo a la ventana siempre está lloviendo

Y en mi vieja radio suena «Sol de invierno»

Perdido en el camino entre el amor y el odio;

Tan cerca del cielo como del demonio…

¿Qué ha pasado que no quiere salir?

— Un rayito de sol que me ayude a vivir

¿Qué ha pasado?

¿Se ha olvidado de mí?

— Y yo me siento triste si el cielo está gris

Dame licor de ala de gaviota:

Quiero volar, mojarme con las olas

Dame licor de oreja de conejo

Que quiero oír tu voz aunque estés lejos

Venga, Manolillo, déjame el sombrero;

El del ala ancha que llega hasta el cielo

Ponlo boca arriba, llénalo de versos;

Déjalos volar, ¡que los reparta el viento!

¿Qué ha pasado que no quiere salir?

— Un rayito de sol que me ayude a vivir

¿Qué ha pasado?

¿Se ha olvidado de mí?

— Y yo me siento triste si el cielo está gris

Самотність не така самотня...

Хіба ти не бачиш, що він мене не кидає!

Як буря, що зриває дахи;

Я не знаю, хто забрав у мене те, що він мені ніколи не давав

Дивлюсь у вікно, завжди йде дощ

А на моєму старому радіо грає «Зимове сонце»

Загублений на шляху між любов'ю і ненавистю;

Близько до неба, як диявол...

Що сталося, що ти не хочеш виходити?

— Промінь сонця, щоб допомогти мені жити

Що сталося?

Він про мене забув?

— І мені сумно, якщо небо сіре

Дай мені лікер з крила чайки:

Я хочу літати, промокнути від хвиль

Дайте мені лікер з кролячих вух

Що я хочу почути твій голос, навіть якщо ти далеко

Давай, Манолільо, залиш мені капелюха;

Та з широкими полями, що сягає неба

Переверніть його догори дном, наповніть віршами;

Хай летять, хай вітер їх розносить!

Що сталося, що ти не хочеш виходити?

— Промінь сонця, щоб допомогти мені жити

Що сталося?

Він про мене забув?

— І мені сумно, якщо небо сіре