Wir, der Teufel und ich II - Ewigheim

Tief unter der Tapete, hat der Putz ein kleines Loch

Das ich als Kind gebohrt, mit dem Finger

Es ist das Türchen, durch das der Teufel kroch

In meine Welt, er blieb für immer

Wenn ich ihn rufe kommt der Teufel aus der Wand

Er taucht die Welt in fahles Licht

Legt meine Einsamkeit — in seine Hand

Setzt sich die Hörner auf und spricht

Tief unter Haut und Haarn, hat mein Schädelchen in Loch

Das mit Gewalt gebohrt — und Gewimmer

Das Tor zur Hölle, ein Segen bleibt es doch

Was ihr ein Leben nennt, ist schlimmer

Wenn ich ihn bitte holt der Teufel den Verstand

Hab keine Angst, ein wenig Satan

Das hat noch keinen umgebracht

Seine Seele verliert nur wer nie geliebt

Wer nie gehasst, wer nie geweint

Sich ergibt und dabei lacht

Глибоко під шпалерами штукатурка має невеликий отвір

Те, що я в дитинстві свердлила, пальцем

Це маленькі двері, через які проліз диявол

Для мого світу він залишився назавжди

Коли я кличу його, диявол виходить із стіни

Він омиває світ блідим світлом

Віддай мою самотність в його руки

Одягніть роги і говоріть

Глибоко під шкірою та волоссям мій маленький череп має дірку

Що муштрують із силою — і скиглить

Ворота до пекла залишаються благословенням

Те, що ти називаєш життям, гірше

Якщо я запитаю його, диявол забирає його розум

Не бійся, маленький сатано

Це ще нікого не вбило

Лише той, хто ніколи не любив, втрачає душу

Хто ніколи не ненавидів, хто ніколи не плакав

Здається і сміється водночас